"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

канцелярi┐.
С т е с я. Ви не смi║те менi так вiдповiдати. Суддя Дубровський дав
менi декрет, я знайшла алмаз, я маю право вимагати, щоб менi дали змогу
показати його судовi!
Л а б е н ц ь к и й (здивований). Ти знайшла алмаз? Та невже?
Р у ж и н с ь к и й (вражений). Як! Ти знайшла камiнь? О, то й щастить
же тво║му осавуловi, що ма║ таку принадну наречену. (Пробу║ ┐┐ обняти,
вона ухиля║ться).
С т е с я. То скажiть же мерщiй, де суддя? Я була в княгинi, але i ┐┐
нема║ дома.

Входить жовнiр iз пакетом.

Ж о в н i р. Лист до пана Дубровського вiд регiментаря Стемпковського.
Р у ж и н с ь к и й (злорадно). А, нарештi-таки, нарештi!

Лабенцький прийма║ лист. Жовнiр виходить.

Р у ж и н с ь к и й. Ну, що, що вiн пише?
Л а б е н ц ь к и й (розпечату║ листа). Так i ║сть. Вiн вимага║ до себе
Хмарного.
С т е с я (скрику║). Нi, нi, цього не може бути!
Л а б е н ц ь к и й (чита║). "Юзеф Стемпковський, регiментар i
комендант вiйськ коронних, каштелян Ки┐вський i святого Станiслава
кавалер. За властю i достойнiстю регiментарською даю цей ордер пану
Дубровському, вельможному суддi Житомирському, щоб негайно по прийняттi
цього ордера вiн вiдiслав до мене в Кодню бунтiвника Василя Хмарного
(Стеся скрику║) з усiм судочинством, що до нього належить, а також аби
повiдомив, з яко┐ саме причини припиня║ться виконання смертного декрету
над вищеменованим бунтiвником. Дан в Коднi, Вересня дня, Юзеф
Стемпковський регiментар".
Р у ж и н с ь к и й (злорадно). Ага! Стемпковський не жарту║. З Коднi
ще нiхто не повертався живий.
С т е с я (що пiд час читання листа вхопила за руку Лабенцького,
слiдкуючи з жахом за змiстом, зараз скрику║). Нi, нi, ви не зробите, ви не
допустите цього! (Хапа║ за руки обох). Це ж неможливо - адже ж я знайшла
камiнь. Ради бога, ще ж термiн не минув, ради бога! Господи, що ж
робити...
Р у ж и н с ь к и й. Ага, затрiпотiла, моя перепiлочко. Ну, добре,
слухай. к така згода, ми вже зробимо тобi таку послугу. Давай твiй камiнь,
я передам його зараз княгинi. Тiльки умова: за цю послугу ти повинна менi
вiддячити сво║ю любов'ю. Розумi║ш? (Обiйма║ ┐┐). Ми по┐демо зараз до мене,
ти там не будеш така соромлива... чу║ш? Я ж бачу, що ти палка, як
вакханка... Очi тво┐ горять, як алмаз. О, не дивись так гнiвно... Якби ти
знала, яка насолода поцiлувати цi гнiвнi очi, кинути на подушку цю горду
голову, розкрити цi пишнi, незайманi дiвочi груди (вiн задиха║ться,
розпалений жагою) i припасти до палких уст, забувши все на свiтi...
С т е с я (вирива║ться пiсля боротьби i вiдштовху║ його, обурена).
Ганьба! Менi соромно за вашу честь шляхетську! (Вибiга║).
Р у ж и н с ь к и й (упавши в крiсло, не може отямитись). Яка чарiвна