"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу авторазнайшлося i слiду алмаза... Двiчi затримували мене польськi жовнiри...
майже перед мо┐ми очима замордували чоловiка, що помагав менi шукати, - на мо┐й душi його смерть. Скiльки лиха, зневаги, образ довелося зазнати в путi. Як не рiшилася я розуму - не знаю. (Закрива║ лице руками). I ось тiльки три днi перед цим набiгла я на слiд... Мов безумна, мчала я i вдень i вночi, щоб успiти до строку, щоб не при┐хати, коли вже буде пiзно. (Вона хита║ться). I ось... I ось... я у вас... голова туманi║... в очах темно... (Кида║ться до його нiг). Благаю ж вас, заклинаю вас усiм святим... ради життя людини... дайте менi цей камiнь, я служитиму вам весь свiй вiк... тiльки врятуйте, врятуйте мого Василя... його ж завтра, завтра скарають. (Ревно плаче). Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Безумна дiвчино! Та чи зна║ш ти, що цього каменя не здола║ купити i сам король польський! С т е с я. Я знаю, я знаю. Але що ж робити? Я благатиму княгиню, я кинусь до ┐┐ нiг, щоб вона заплатила вам хоч частину. Але ж не дайте загинути живiй людинi. Ц в i к л о в i ц. А чи зна║ш ти, дiвчино, що гайдамаки забили мо┐х синiв... Адже ж i твiй наречений теж гайдамака. I ось ти просиш, щоб я... щоб я викупив одного з тих гайдамакiв, що забили мо┐х синiв. Та чи ║ в тобi розум, дiвчино! С т е с я (лата║ руки). Нема║ в мене розуму, нема║. Пауза. Ц в i к л о в i ц (пiсля довгого мовчання). Правда, не розум привiв Вiн пiдходить до одних i других дверей i замика║ ┐х. Потiм пiдходить до право┐ стiни над столом i притиску║ якусь пота║мну пружину. Взявши з пота║мно┐ шафи футляр, вiн замика║ дверi, пiдходить до Стесi, що чека║ в попереднiй позi, дивлячись на нього з надi║ю i страхом. Ц в i к л о в i ц (одкрива║ футляр i дивиться на алмаз). Скiльки золота слiз i кровi бачило це променисте жорно. Але чи зробив цей камiнь хоч ║диний раз когоо-небудь щасливим? (Мовчить, потiм пода║ камiнь Стесi). Вiзьми. Авраам Цвiлковiц платить свiй викуп за право вiльного розуму. С т е с я (цiлу║ його руки, тихо плачучи). Ц в i к л о в i ц (мовчки дивиться на не┐). Завiса. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Та сама зала в суддi Дубровського, влаштована зараз для судового засiдання. Лiворуч, трохи навкоси, покритий чорним сукном стiл для суддiв, на столi -канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, папери. Час перед вечором. I |
|
|