"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

III

З лiвих дверей виходять, закiнчуючи розмову, Ружинський i Цвiкловiц.
Ружинський видимо розгнiваний.

Р у ж и н с ь к и й. Я нiколи не повiрю, щоб у тебе не було тако┐
дрiбницi, як двадцять тисяч червiнцiв. Усiм вiдомо, що самi тво┐ самоцвiти
коштують удесятеро бiльше. Добре, доведеться тобi коли-небудь звернутись
до нас - тодi побачимо.
Ц в i к л о в i ц. Мо┐ самоцвiти? Колекцiя мiнералiв, яку я збирав усе
мо║ життя, щоб вiдписати тепер Кракiвському унiверситету? Коли це
багатство, то хiба багатство науки, якiй я служив весь мiй вiк. А грошi? В
мене нема║ iнших, крiм тих, що я заробляю як лiкар, - ┐х досить, щоб
забезпечити життя такого старого, як я.
Р у ж и н с ь к и й. Невже! Тво┐ елiксири продавалися по червiнцю за
краплю. Князь Потоцький заплатив тобi тисячу дукатiв, коли ти вилiкував
вiд сухот його сина. Та хiба тiльки це!
Ц в i к л о в i ц. Я лiкую всiх, але з бiдних я не беру нiчого.
Р у ж и н с ь к и й. Словом, у тебе ║ грошi, як у кожного ║врея.
Нарештi я дам тобi який тiльки хочеш прирiст.
Ц в i к л о в i ц (розводить руками). Не маю, ясновельможний пане...
Р у ж и н с ь к и й (спиняючи гнiв). Так ось яка ║врейська вдячнiсть!
Багато б ти мав сво┐х самоцвiтiв i перлiв, коли б не сидiв у Житомирi пiд
обороною польських хоругов, пiд обороною Дубровського, що пiднявся проти
гайдамакiв, цiд захистом великого ловчого Бранiцького! Чи не ми ж
вступилися за вас i пiднялися месниками за вашу кров, коли цiлими рiчками
лилася в Лисянцi, Жаботинi, Уманi i по всiй Укра┐нi. (Злiсно смi║ться).
Коли хочеш, я подарую тобi, крiм росту, кiлька живих гайдамакiв, щоб ти
змiг замордувати ┐х власними руками в вiдплату за кров тво┐х синiв.
Ц в i к л о в i ц (з гiднiстю). Я не купую людсько┐ кровi, мiй пане. А
щодо вдячнЬстi, ясновельможний пане, щодо вдячностi за кров гайдамацьку,
що лл║ться зараз рiчкою в Коднi, то не за нас лл║ться ця кров i не за
║вре┐в мститесь ви цьому нещасному народовi... Ви мститеся за сво┐ шкоди
та втрати, i ║вре┐ - це тiльки один iз записiв у ре║стрi цих втрат. Чи не
так само пише регiментар Стемпковський у сво┐м унiверсалi? Не за кров
║врейську дорiка║ вiн хлопiв, а за те, що позбавили панiв того зиску, що
належав ┐м вiд оренд, якi держали ║вре┐ по мiстах та мiстечках панських:
"забиваючи жидiв, заподiяли ви панам великi шкоди", - ось чим дорiка║
хлопiв вельможний регiментар, а зовсiм не нашою кров'ю. Не ║вре┐в ви
жалi║те, а тi грошi, що не встигли з нас дiстати.
Р у ж и н с ь к и й (розлючений i обурений). А, так ось якi слова
дозволя║ собi ║врей, що нажився в Речi Посполитiй! Та ти зна║ш, що за цi
слова я, шляхтич, граф i каштелян Брацлавський, можу зараз же вiддати тебе
на суд трибуналу в Люблiнi або навiть до Стемпковського в Кодню!
Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Я був би недостойним мого народу, коли б
боявся смертi, та ще в мо┐ лiта.
Р у ж и н с ь к и й. I хто ж обороня║ гайдамакiв! Батько, у якого цi
звiрi замордували двох синiв! А ти чув коли-небудь, якими лютими муками
мордували гайдамаки ваших дiтей i жiнок? Ти зарився в сво┐ книжки та