"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора Ц в i к л о в i ц. Мудрiсть... (Гiрко всмiха║ться). Якщо я знаю трохи
бiльше, нiж равини, що тисячi рокiв риються, мов черви, в затхлих пергаментах i пишних, але пустих словах, - то не легше менi вiд мого знання... С л у г а (увiходить). Граф Ружинський з якоюсь панночкою до вельможного пана. Ц в i к л о в i ц (пiдводиться, здивований). Граф Ружинський? Чого йому треба? Чи не дiзнались вони про мiй алмаз? Ну, проси. (Слуга виходить). Слухай, Лi║, зда║ться, що в мiстi вже почули про наш алмаз, бережись, не промовся як-небудь, може, вони за ним i прийшли. Л i я. Нi, мiй тату, я нiкому не скажу... II Увiходять граф Ружинський й графиня Брагiнська. Ц в i к л о в i ц (шанобливо вклоня║ться гостям). Вiтаю ясновельможну графиню i ясновельможного графа в скромнiй мо┐й оселi. Якому щасливому випадковi або якiй справi мушу я дякувати за цю велику честь? Р у ж и н с ь к и й (смi║ться). Та вже звичайно, що без справи не обiйшлося. Б р а г i н с ь к а (побачивши Лiю). Боже мiй, яка прекрасна длвчина! Це ваша дочка, пане Цвiкловiц? Ц в i к л о в i ц. Нi, ясновельможна графине, в мене нема║ дiтей. Це бiдна слiпа дiвчина... яку я знайшов пiд час мо║┐ подорожi в однiй Б р а г i н с ь к а (з жвавiстю). Ворожила! Вона вмi║ ворожити? О, то нехай вона i менi поворожить! Р у ж и н с ь к и й. Тiльки такий знавець, як Цвiкловiц, i мiг знайти подiбний алмаз у бруднiй корчмi. Яка бездоганна краса! Лiя, збентежена, пiдводиться i пiдходить до Цвiкловiца. Б р а г i н с ь к а (манiрно). Граф ще закоха║ться в цю дiвчину. Р у ж и н с ь к и й. Графиня добре зна║, що мо║ серце належить ┐й однiй. Ц в i к л о в i ц. Коли я брав ┐┐ до себе, - не краса ┐┐ мене привабила, а горе... (Пригорта║ до себе Лiю). Р у ж и н с ь к и й (несподiвано). А чи правда, що Цвiкловiц знайшов ще другий алмаз - алмаз княгинi Вiлькомiрсько┐? Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Ну, якщо за цим при┐хав до мене вельможний граф, то менi дуже жаль, що графа потурбували даремно. Р у ж и н с ь к и й. Нi, нi, я маю iншу справу. Але... (Озира║ться). Б р а г i н с ь к а (жваво). Ви можете йти в другу кiмнату, а я почекаю тут. Пане Цвiкловiц, ви дозволите менi поговорити з вашою вихованкою? Може, ви дозволите, щоб вона й поворожила менi? Ц в i к л о в i ц. Прошу, ясновельможна панi. (До Лi┐). Посидь тут, мо║ дитя, не бiйся. Прошу графа. (Показу║ йому на дверi лiворуч. Обидва виходять). |
|
|