"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Л о з к а (теж вихоплю║ шаблю). Вкрав, та ще й пробi! А цього не хочеш!

Б'ються. Прозка пада║. Лозка зупиня║ться з жахом, опустивши шаблю.

Л о з к а. А, до ста дяблiв. Невже ж у шию... (Нахиля║ться до нього).
Так i ║сть... не дише. (Хапливо обшуку║ тiло). От лихо, кзус, Марiя! То
невже ж i в нього нема║?.. Зда║ться, йдуть... (Схоплю║ться й озира║ться з
жахом). Боже мiй, що ж робити? (Хапа║ться за голову). Де ж камiнь?
(Озира║ться). Слiпа! Вона не бачила... тiкати, тiкати мерщiй! (Вибiга║
геть, ще раз озирнувшись на труп).
Лi я (опанована безумним жахом, виходить iз свого кутка, йде на
середину хати, простягаючи обидвi руки перед собою). Хто? Хто тут? Чому
всi мовчать... Чому тут так тихо, наче в могилi... Менi страшно... менi
страшно, мамочко моя рiдна... (Спотика║ться на труп Прозки i, торкнувшись
його руками, кричить з жахом). Ай! Ай! Хто, хто тут? (Забруднила в кров
руки). Чому... чому мо┐ руки мокрi?.. Ай! це кров!

Пуста корчма з перекинутими столами i лавками. Труп довгоносого
шляхтича i бiдна слiпа дiвчина, опанована жахом, яка не може зрозумiти, що
таке дi║ться навколо.
Нарештi вона йде праворуч i наступа║ босою ногою на алмаз.

Л i я (кричить вiд болю). Ай! (Плаче), Я наступила на щось гостре. Як
заболiла моя бiдна нiжка. (Нахиля║ться й пiднiма║ алмаз). Якийсь камiнь...
або бите скло... (Держить алмаз).

Вiдчиняються дверi i ввiходить Авраам Цвiкловiц, старий ║врей з
виразним i вродливим обличчям, з довгою сивою бородою, одягнений у чорну
оксамитну шубу, велична, iмпозантна постать.

Ц в i к л о в i ц (на порозi). Гей! Хто тут? Хазя┐н! (Увiходить у хату
i здивовано озира║ться). Що таке? Все зруйновано, перекинуто... труп...
(Вiн пiдходить до Лi┐). Якась дiвчина... зда║ться, ║врейка. Слухай,
дiвчино, чи не бачила ти, де хаза┐н?
Л i я. Я не можу бачити. Я слiпа... Виведи, виведи мене звiдси, добрий
чоловiче... Менi так холодно... страшно... тут було так галасно, хтось
бився... кричав...
Ц в i к л о в i ц. Бiдна дiвчино, де ж твоя хата?
Л i я. В мене нема║ хати... Я хотiла вийти сама, але накололася ногою
на це скло, - у мене ж нема║ черевикiв. (Показу║ йому алмаз). Бачиш, яке
велике скло. Менi було так боляче.
Ц в i к л о в i ц (бере алмаз. Здивовано). Боже великий! Це ж
Липовецьке жорно! Славетний алмаз княгинi Вiлькомiрсько┐. Алмаз, який вона
шука║ по всiй Укра┐нi. Скiльки людей тебе шукало даремно, ти облитий
кров'ю i зараз... (Вiн озира║ться на труп Прозки). Одна людина вбила другу
за володiння тобою... а знайшла тебе бiдна слiпа дiвчина, що не зна║
навiть тво║┐ цiни, що навiть не побачить нiколи тво║┐ блискучо┐ краси. (До
Лi┐). Ходiм. Я заплачу тобi за цей камiнь тисячу червiнцiв i вiзьму тебе в
свiй дiм замiсть дочки.
Л i я. Нi, нi, менi не треба грошей, купи менi тiльки черевики, щоб не