"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Ш е р е г о в и й (пода║ Пшепюрковському). Золотий наперсток, пане
коменданте.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Га! Наперсток! То з кого це ти його зняв,
приятелю? Чи, може, ти не музика, а кравець?
С к р я г а (хмуро). Шив вас Швачка i без наперстка, вельможний пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ага, не втерпiв, приятелю. Обiзвався. Так
ось якi ви, виходить, музики! Добре. Бачите, пане чеснику, яке в мене око
на гайдамакiв. Ну, що ж, пограли, погуляли - тепер потанцюйте в Коднi.
Пане Вержбенто! В залiза ┐х! Так-то, пане, зда║ться, Скряго, хоч i добре
ти гра║ш на бубнi, але прийдеться й тобi заспiвати.
С к р я г а (кида║ об землю сво┐м бубном i хапа║ бандуру - тепер вiн
випростався на весь свiй великий зрiст, i жовнiри мимоволi одступають
назад перед його повною дико┐ величностi постаттю i натхненним поглядом).
Геть з цим бубном, пане коменданте! Спiвали ми вам не з власно┐ волi, так
послухайте ж по нашiй охотi... (I перш, нiж устигли йому перебити, вiн
ударя║ зразу в струни i спiва║ на стародавнiй широкий голос з могучою
експресi║ю i силою).
Перебийнiс водить немного -
Сiмсот козакiв з собою,
Руба║ мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
Ой, пийте, ляхи, води-калюжi
Болотянi┐.
А що пивали по тiй Вкра┐нi
Меди та вини ситнi┐.
Ой, чи бач, ляше, що пан Хмельницький
На жовтiм пiску пiдбився,
Лядськую славу загнав пiд лаву -
Вже не вернуть вам Вкра┐ну!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (схоплю║ться). Зараз же хапайте мерзоту! В
залiзо його, поганця! А! Ти заспiва║ш у мене iншо┐, собако!

Жовнiри хапають Скрягу; вiн, ухопивши за шийку бандуру, почина║ бити
нею жовнiрiв, деякi падають. Пан Пшепюрковський, що пiдходить ближче, теж
дiста║ по головi й пада║.

П ш е п ю р к о в с ь к и й (пiдводиться i, вхопившись за голову,
закрива║ хусткою рану). Бий! Колоти ┐х на мою голову! Так ось якi це
музики! Добра музика, до ста дяблiв! Бачите, пане чеснику, яке наше життя
з цими лотрами.

Нарештi пiсля колотнечi i великих зусиль зв'язують Скрязi руки за
спиною, потiм в'яжуть Шенчика й Iлька.

П ш е п ю р к о в с ь к и й. Бачите, пане чеснику, що за звiр? Що й
казати - ведмiдь здоровий. От тобi i музики. Шикуйся! Гайдамак наперед!
(Придержу║ голову хусткою). А, проклятi лотри... Рушай!

Пшепюрковський, Пауша, зв'язанi музики i всi жовнiри виходять, забравши