"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

зiтхаючи, вино й великi кубки.

П ш е п ю р к о в с ь к и й (помiтивши рух музик, грiзно). Гей! А це що
за люди? Стiй! Пане Вержбенто! Ану!
С к р я г а. Побачив-таки, пiвтора лиха. Лях триклятий.
Ш е н ч и к (виступа║ наперед i низенько вклоня║ться). До розказу
ясновельможного пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (грiзно). Що за люди, вiдкiля i куди?
Ш е н ч и к (вiдповiда║ за всiх). Бiднi музики, ясновельможний пане
полковнику. Тро┐ста музика, з дозволу ясновельможного пана. Прокiп Скряга
- бандура, вiн же бубон. Лук'ян Iлько - скрипка, найкраща скрипка на всiй
Укра┐нi, принаймнi на цiм боцi, i аз покiрний слуга мосцi пана - Мусiй
Шенчик - цимбали.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Шенчик? Хтось менi казав про Шенчика
музику. Гм... А може, ви гайдамаки? Що ж ви тут робите?
Ш е н ч и к. Гра║мо добрим людям, вельможний пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Та хiба ж корисне ваше ремесло? Ой, чи не
гайдамаки ви справдi...
Ш е н ч и к. То що ж робити, ясновельможний пане? Коли б не скрипка та
не бас, то й музика б свинi пас, - добре, кажуть, бути взимку котом, а на
великдень - попом, але не вiд нас це залежить. Ми ж люди бiднi, заробляемо
помалу на сiль до оселедця, через крупи до пшона не сяга║мо, натяга║мо
маленькi латки на великi дiрки, де ┐дять - там пха║мось, а де б'ють -
тiка║мо. Така вже наша доля, з дозволу вельможного пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Гм... може, й справдi музики. Ану, утнiть
лишень яко┐-небудь весело┐, щоб аж у носi засвербiло.
Ш е н ч и к. Слуха║мо, ясновельможний пане.

Всi тро║ сiдають лiворуч, Скряга - з бубном. Iлько - зi скрипкою.
Шенчик - спереду з цимбалами. Грають.

Ш е н ч и к (спiва║).
Мала стара бабусенька
Чотири доньочки,
А всi були такi гладкi,
Як тi ластiвочки.

Хорошенькi, молоденькi,
В личку рум'яненькi,
Височенькi, пухнатенькi
I чорнобривенькi.

Отакi носатi,
А такi зубатi,
Ой, тра-ра-ра-ра,
Вмiли жартувати.
У с i (пiдхоплюють хором):
Ой, тра-ра-ра-ра,
Вмiли жартувати.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (регоче, задоволений). Ха-ха-ха. О, тепер