"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

хвилини... (Кида║ться до нiг Пшепюрковського). Благаю вас, мiй ласкавий,
мiй вельможний пане!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (до жовнiрiв). Зараз же одвести ┐┐ до вiйта
i стерегти до мого приходу.

Жовнiри беруть Стесю.

С т е с я. То будьте ж ви проклятi, гвалтiвники, кати, душогуби! Нехай
перша дiвчина, яка вас побачить, плюне вам у вiчi. (Жовнiри виводять
Стесю). Нехай рiдна мати зречеться вас i нiхто не подасть вам напитись,
коли ви будете здихати!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (смi║ться). Ще й сама поцiлу║ш, голубочко,
лайся не лайся, а з цiлим пiр'ячком ти вiд мене не вийдеш. Ну, то рушаймо
й ми. Ходiм, пане чеснику, бачите, як треба поводитись iз гайдамаками.
Субординацiя, пане!

Iде до дверей, за ним Пауша, Лозка i всi жовнiри.

К о р ч м а р (жаха║ться). Пшепрашам вельможного пана. А хто ж менi
платитиме за вино?
П ш е п ю р к о в с ь к и й (грiзно). Що таке! А ти зна║ш, пся вiро,
пуста воронко, горiлчана затичко, що роблять з тими, хто перехову║
гайдамакiв? Так ти хочеш, щоб я тебе i твою погану корчму, сто дяблiв i
чотири бiса, в Кодню спровадив! (Корчмар тремтить). А нум, пане Вержбенто,
- берiть його мерщiй за хавки.
К о р ч м а р (кричить). Нi, нi! Я ж нiчого. Це я так... Я пожартував.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Дивись, удруге не жартуй.

Усi виходять, крiм слiпо┐ дiвчини.

К о р ч м а р (пiсля виходу здiйма║ руки вгору). Три кварти
бургундського вина по червiнцю кварта. Добрий гешефт, нема чого казати.
Ой-ой-ой! (Пора║ться, зiтхаючи).

Пауза.

V

Знов розчиняються дверi, й увiходять, озираючись, тро║ музик: Скряга з
бандурою i бубном, Шенчик з цимбалами i Iлько iз скрипкою. Скряга,
високий, з хмурим поглядом, вже немолодий козак з довгими, трохи
присивiлими вусами. Могутня, iмпозантна, але вугласта фiгура. Шенчик -
бувала, обметана, але не стара ще людина, сторожка, хитра й лукава. Iлько
- молодий, вродливий, з виразним обличчям i мрiйним поглядом справжнього
артиста. Всi тро║ сiдають за столом лiворуч, за тим, що ближчий до рампи.

Ш е н ч и к. Зда║ться, нiкого непевного нема║. А все ж таки лучче було
б почекати до ночi. Щось не до вподоби менi той пройдисвiт носатий. Гей,
шинкарю! Горiлки та сала.
С к р я г а (хмуро). Що вдень, що вночi, пiвтора лиха. Трьом та кози