"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Стеся вiдходить праворуч до слiпо┐ дiвчини.

П ш е п ю р к о в с ь к и й. Нiкого не випускати з корчми. Гей, Янкелю,
вина! Та дивись - найкращого. (Корчмар почина║ метушитися). Пане
Птушинський!

1-й ш е р е г о в и й. Пане коменданте!
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Патрулi готовi?
1-й ш е р е г о в и й. Так, пане коменданте.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще раз перевiрте людей i зараз же
вiдрядiть по одному патрулю на кожнi два хутори. Щоб муха не пролетiла.
Субординацiя, пане!
1-й ш е р е г о в и й. Слухаю, пане коменданте! (Вiдда║ шану i
виходить).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, то що ж, вина!

Корчмар пода║ жбан i чарки.

К о р ч м а р. Осьдечки, ясновельможний пане коменданте. Найкраще
бургундське. Кращого нема║ i в Краковi.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Пане Пшездецький!
2-й ш е р е г о в и й. До розказу пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Зараз же узнати, чи догнали цього
пшеклентого гайдамаку. Я гадаю, що вiн мусив дiстати добру кулю з нашого
берега. Га, що? Субординацiя, пане! Рушайте мерщiй.
2-й ш е р е г о в и й. Слухаю, пане коменданте. (Вiдда║ шану i
виходить).
П ш е п ю р к о в с ь к и й (до Паушi.) Ну що, пане чеснику?* (* Чесник
- чашник.) Адже ж пан чесник бачить, як ми працю║мо. О, в мене добрий
звичай на цих гайдамакiв. Муха не пролетить. Пан чесник може розповiсти у
Варшавi, як працю║ пан Пшепюрковський, товариш хоругви панцирно┐. А що ж
вина! Та що це за чарки, сто дяблiв цьому корчмаревi! Гей, корчмарю! Що це
за чарки ти нам дав? То що в тебе - шинок чи аптека? Хiба ти не зна║ш, що
тiльки в покришку мого кубка ввiходить пляшка вина, а в самий кубок три
пляшки! (Скида║ iз стола чарки). Зараз же подай християнськi кубки замiсть
цi║┐ аптеки.
К о р ч м а р (пiдбира║ чарки). Зараз, зараз, ясновельможний пане.
(Приносить великi кубки). Чи ви бачили? - пити з таких кубкiв бургундське
вино по червонцю кварта! З такими кубками можна ходити до криницi, а не до
бургундського вина.
П а у ш а. О, то виходить, пан комендант однаково дужий так на полi
Бахуса, як i на полi Марса. Рицарський звичай, що й казати. (Нюха║ з
табакерки i пода║ Пшепюрковському). Чи не вгодно? Призволяйтесь, прошу
пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Дякую. (Хоче взяти понюшку, але рука йому
так тремтить, що вiн нiяк не може потрапити в табакерку). О, до ста
дяблiв! Зда║ться, i в пана аптека замiсть табакерки. Нiяк не потрапиш.
П а у ш а (смi║ться). О, мабуть, чимало кубкiв вихилив пан на сво║му
вiку, що в нього так тремтять руки.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. В кого тремтять руки? В мене? Нехай пан