"Iван Кочерга. Алмазне жорно (Укр.)" - читать интересную книгу автора
Перестаньте. Патруль iде. Жовнiри! Скрiзь по хуторах жовнiри! Арештують,
роблять труси.
II
Стукiт у дверi.
Корчмар iз жахом хова║ться за шинквас. Пани опускають шаблi i сiдають,
теж зляканi. Увiходить Лiя, слiпа дiвчина, ║врейка, молода, гарна, з
журливим блiдим лицем, у темнiй, подiбнiй до сорочки сукнi, боса,
простоволоса. В руках у не┐ цитра.
Л i я (обережно йде в хату, намацуючи рукою дорогу, i говорить iз
мрiйною журбою, нi до кого зокрема не звертаючись). Як зимно стало
надворi... Як замерзли мо┐ бiднi босi нiжки... Я шукала в полi квiток, але
пов'яли всi мо┐ квiтки... (Сiда║ праворуч i перебира║ струни, дивлячись
перед собою).
Л о з к а. Гей, Янкелю, хто це така, божевiльна, чи що?
К о р ч м а р (нерiшуче наближа║ться до панiв). Це бiдна слiпа дiвчина,
║врейка... гарна, тиха дiвчина... але ж конфедерати забили в не┐ всю
родину в Кам'яному Бродi... Нема║ в не┐ нi хати, нi мами, нiчого... З того
часу й ослiпла... Так ось i ходить по чужих хатах... спiва║, ворожить...
все просить, щоб подарували ┐й черевички... (Зiтха║), 0-ой-ой... Якi тепер
часи настали...
Л i я. Так, так... купiть менi черевики, добрi люди... Як замерзли, як
поколотi мо┐ бiднi нiжки!.. Я ходила по нивах i шукала квiток... Але
Хiба ж можна ходити по стернi без черевикiв?... Як зимно i боляче на цiм
свiтi... Я хотiла спитати, де живуть люди взимку... Адже ж не у всiх ║сть
хати. Де живуть перепiлочки, коли позжинають ниви... Може, i я
перепiлочка? Так, так... Хтось назбира║ i пов'яже золотi снопи... а бiдна
перепiлочка не матиме де притулити голову. (Тихо спiва║ пiд цитру).
Як iз-за гори та з-за байраку
Виходили вчора гайдамаки.
Як прийшли, байраки порубили,
Порубавши, жарко запалили,
Соловйових дiтей посмалили,
Як пожали женцi спiле жито,
Вже нема де перепiлцi жити.
Полетiла бiдна сиротинка,
Пострiчав ┐┐ маленький соловейко.
"Ой, куди летиш, маленька перепiлко,
| © 2024 Библиотека RealLib.org (support [a t] reallib.org) |