"Ольга Кобилянска. Людина (Укр.)" - читать интересную книгу автора

за нею година щастя, а заразом i година безiменного суму для родини
Ляуфлерiв. Герман-квген-Сидор вiд'┐хав до В., щоб вiдбути там дожиданий
рiк служби вiйськово┐, а радiсть родичiв не тривала довго. I нестямились
вони, як стали чим раз, то частiше появлятись всякого роду векселi на
поличках Ляуфлерiвського бюрка. А пан радник? Його самого можна було
частiше, як перед тим, бачити в кав'ярнях. Деколи вiн таки там i ночував.
В протягу _трьох_ лiт, почавши з вечора, в котрiм Олена розсталась з
Лi║вичем, змоглася вже колишня "слаба сторона" радника в непогамований
налiг...
I нинi пересиджував пан радник з сво┐ми вибраними товаришами при
"шклянцi" та нарiкав гiркими словами на сво║ безталання.
- Коли Сидор буде i дальше таке заводити, - жалувався вiн, - коли не
перестане, то доведе до того, що пiду з торбами!
- Ще чого не стало! Воно не буде так зле, любий раднику! - потiшав один
iз товаришiв. Радник розсмiявся гiрко.
- Не зле? Пиятика, картярство й проче ледарство - се в молодого
двадцятидвохлiтнього хлопця не зле? Ой, прислужився вiн менi, що пiду з
торбами... з торбами, кажу, бо вже я не в силi дальше сього тягара
двигати!
- Лишiть його лиш, най вибуя║ться, - замiтив знов iнший, якийсь
податковий урядник[11]. - Я вам ручуся, що вийде з цiло┐ iсторi┐ такий
чистий, такий нетиканий, як лиш того треба! Буде ще найлiпшим мужем,
найлiпшим батьком; у нього бистрий розум i духа чимало! Дума║те, що я був
iнший у молодих лiтах? Дума║те, що надi мною не плакала не одну нiчку
небiжка мати? I що ж з того? Я успокоювався помалу, от i пiшов, слава
богу, у власних силах угору.
- Як, для бога, йому не гризтись!? - кликнув другий, лiкар i приятель
родини Ляуфлерiв: - Подумайте лиш, з ласки сво║┐: вiн ма║ ще двi
незабезпеченi доньки дома, а той безсовiсний драбисько так i наклада║
тягарi на карб родини.
- Лярi-фарi[12], любий докторе! Незабезпеченi! Дiвчиськами не журюсь
зовсiм. Позабезпечуються самi!.. - вiдказав "податковець". - Зрештою одна,
а саме Олена, так як би вже й заручена з молодим К.?.. Невже ж,
Епамiнондасе?
- Нi, товаришу, не заручена, не освiдчився ще...
- Але ж бо люди так говорять; зрештою просиджу║ цiлими днями у вас!
- Вона його не хоче!
- Не хоче?
- Каже, що не любить.
Тут i настала нараз тишина.
- А що ти на те, старий?
Радник здвигнув плечима.
- Що ж я можу вдiяти? Силувати ┐┐? Вона не дасться присилувати!
Один старий майор, що прислухувався спокiйно розмовi сво┐х товаришiв,
нараз зареготався.
- Тут i видно, - вiдозвався вiн, - хто верх веде дома! Бабське
панування! Ма║ вона хотiти? Чи вона, молода, ║ в силi сама рiшати про сво║
щастя, свою будучину? Встидайся, старий! У тво┐й молодостi приспiвував ти
iнакше. Адже молодий К. - се пишна, се славна партiя! Doctor juris[13],
судовий ад'юнкт, се б тобi прецiнь з рук не випускати!