"Ольга Кобилянска. В недiлю рано зiлля копала" - читать интересную книгу автора

на твою голову!"
Мiсяць загорiв вповнi з-за високо┐ залiснено┐ гори i не рушався з
мiсця.
- Раду! - нiби добився нараз голос Маври до його, i скрипка Андронатi
опинилася розтрiскана коло його голови. - Раду! - Вiн стрепенувся, а
Андронатi повалився обiч його на землю.
- Мавро, Ма-в-ро! Ми проща║мо тебе навiки на... вiки, - стогнав, а по
довгiй хвилi мовчанки просив: - Спiть, люди, спiть. Оцю нiч ще переспiть
коло не┐, а завтра зробите, хто з вас хоче, самi з нею кiнець. Хто забрав
червiнцi, най бере i ┐┐ душу або й ┐┐ саму. Чи не так, Раду?
- Так, - вiдчувся сухо голос старшини.
- А вiдтак назад до пусти - широко┐, безмежно┐ пусти.
- Ух-га, пуста! Ух-га! - ухкав диким голосом музика. - А сьогоднi ще
спiть. I з вами всiма старий Андронатi. - I сiвши, пiдiбгав ноги пiд себе,
зарив пальцi в волосся, заридав гiрко. Мусив з сво║ю Маврою розлучатися,
виходу не було. Кара за зраду, особливо ж у жiнок, а тим бiльше у жiнок
старшин, мусила завше вiдбуватися. Сам найлiпше розумiв ┐┐ проступок - i
се послiдня ┐┐ нiч мiж ними, циганами. "Спiть, люди!.. - благав-молив. -
Спи, Раду. Адiть, все закаменiло. Як так вже судилося, так нехай i буде.
Мiсяць всьому свiдок; братик-мiсяць, що нас нiколи не покида║. Спiть,
люди, спи, Мавро, спи, Раду, молодий осиротiлий отамане-раю. Ви мо┐ дiти.
Цитьте всi, нехай вона межи нас впослiдн║ добре пересниться. Спiть. Спи,
Мавро... спи, Раду. На нас ще лиш пуста жде... Широка, глуха пуста.
Цитьте... цитьте... спiть... Мавра... спить... цитьте... спiть..."
Утихло...
Спали.

Було коло першо┐ години се┐ ж ночi, як молода красна жiнка отамана
Раду, Мавра, уступалася йому з сво┐м бiлим сином навiки з його шатра i
його дороги.
Цигани разом з Раду спали, мов убитi, i лиш два усунулися з-помiж них
котячими рухами. Був то старий Андронатi i його вiрний товариш
музикант-цимбалiст, що нiколи з ним не розлучався. Обидва вони змовилися
наперед не пити стiльки, що другi, а як всi поснуть, винести Мавру з шатра
враз з дитиною i тим способом вирвати ┐┐ з рук Раду та охоронити вiд
смертi або щонайменше - вiд якого калiцтва. Постанови старшини мiж
циганами були iнодi страшнi, i тому вони порадилися мiж собою, не втягаючи
нiкого в тайну, винести скорше як за чотири днi Мавру з шатрiв та так
вирятувати ┐┐ вiд лиха, смертi. А маючи ┐┐ раз поза шатрами, вони вважали
┐┐ врятованою. Мавра була мудра i хитра i, певно, дасть собi раду в життi,
заки знов коли стрiнуться. Дитину ┐┐ пiдкине Андронатi бездiтному
багачевi... може, от там десь в однiм iз сiл за горою Чабаницею, i буде
все добре. Лiпше так, нiж загибати або бути покалiченою на весь вiк. Раду
любив iнодi калiцтвом метатись на сво┐х ворогах, i того боявся старий
музика.
I наколи справдi всi заснули сильним сном вiд трунку, заправленого
Андронатi усипляючим зiллям, за котрим ходив вiн два днi по горах,
Андронатi i товариш винесли Мавру з дитиною з шатра.
Не гинути мала вона, молода i красна, одинока дитина його, як яка
звiрюка, але жити. Жити мiж добрими людьми ще дальше. Свiт широкий, бог