"Ольга Кобилянска. В недiлю рано зiлля копала" - читать интересную книгу авторанадибали ще вчора ввечерi люди, що прийшли нинi зранку до мого млина, але
я не могла сама скорше забрати тебе до себе, аж ось нинi. До того ти спала. Страшним сном спала ти, як мертва. Що тобi було? - Не знаю, - вiдказу║ Мавра i диву║ться, роззираючися майже блудним оком по чужих для не┐ людях, а далi, згадавши дитину, залива║ться наново гiркими сльозами. Плаче i пiдiйма║, благаючи, до них руки i говорить щось чужою незрозумiлою для людей мовою. Та тут же перерива║ ┐┐ Iваниха Дубиха, бо_ се вона сама була, i пiдносить ┐┐ з помiччю людей догори. - Куди по┐хали мо┐ люди? - пита║ хора. Нiхто не знав. Зда║ться, в Угорщину. А де дiлася ┐┐ дитина? Також не знали. Вона мала дитину?_ Так. Сина. Бiлого._ Перша ┐┐ дитина. Вона жiнка Раду, самого старшини циганiв. Чи ┐┐ люди забрали дитину з собою? Не знали. Не гадали нiчого. Так само, як i не видiли. По бiйцi зараз вночi зникли... То, може, убили ┐┐ дитину? Нi. Не знали. О, певно, убили! Нi. Не чули. Лиш чоловiка одного в бiйцi, чули, що старшина мало що не вбив. - О Раду! - вистогнала Мавра, заломлюючи руки, I розплакалася наново. - Вiн, певно, i дитину вбив. Нi. Не знали. Не знали i не припускали, щоб невинну дитину вбити. - О Раду! - знов лиш зойкнула Мавра i розхлипалася вголос. - Вiн страх вкрали i утiкли? Може. Також не знали. О, певно, що лиш так, коли зникли, неначеб ┐х земля пожерла. То певно, що вкрали. Вони все так робили... i по утратi сво║┐ дитини вона Раду пiзна║. - Може, - вiдповiли люди. Чи не бачив нiхто то┐ дитини? Не бачив. Бiла_ була. Може. Не знали. - Бiла, бiла_ була! - майже скричала. Не знали. Вона розплакалася ще бiльше, а люди безпомiчно мовчали. Мовчали, неначе не хотiли зрадити яко┐сь тайни, а може, й не хотiли казати, щоб не ранити звiсткою серця нещасливо┐, а може, просто не знали. Завели молоду осиротiлу циганку крок за кроком в хату Iванихи Дубихи i там вона остала. * * * Чому хотiв Раду Мавру вбити, а радше, на ┐┐ думку, на нiй помстився, вона призналася лиш Iванисi Дубисi, i Iваниха ┐┐ задержала в себе. В два мiсяцi по смертi чоловiка Iванихи Дубихи знайшлася в не┐, хоч не молода вже була, дитина, маленька Тетянка, i Мавра ┐┐ догляда║. Сама Iваниха, повдовiвши, ма║ в господарствi i в млинi багато працi i клопотiв, |
|
|