"Адрiан Кащенко. Зруйноване гнiздо (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Хмельниччини... Там i зараз запорозька паланка сто┐ть...
- Кажiть, тату, краще: була паланка! - похмуро сказав Рогоза.
Сей натяк на скасування Запорозько┐ Сiчi з усiма ┐┐ паланками дуже
зворушив старого сiчовика.
- Боже мiй, Боже мiй! - сказав вiн, ковтаючи сльози.Що ж тепер з тобою
буде, мiй вiльний, укоханий краю? Чи на те ж нашi батьки обороняли тебе од
бусурманiв, не шкодуючи свого життя, щоб дiстався ти чужим людям на
поталу?
Через хвилину, сумно похиливши голову, старий запорожець сходив з
могили до свого возу, щоб ┐хати далi, а слiдом йшли й Галя з Демком.



III

В обiдню пору подорожнi почали з'┐здити з велико┐ гори до Днiпра.
Оббiгаючи ту гору, велика рiчка розлягалася перед очима мандрiвникiв
широким та блискучим, мов загартована криця, пiвколом. У лiву руку понад
Днiпром простяглася широка зелена долина, перерiзана вузенькою, вихилястою
рiчкою, понад котрою жовтiли стрiхи запорозьких зимовникiв.
Та рiчечка звалась Половицею, як i тi кiльканадцять хаток, що тулилися
до не┐. По долинi вiльно ходили гурти товару й косяки коней, а в далечинi
понад Днiпром визначалися озера й очерети.
Балан не звертав до Половинi, а прямував горою аж до рогу, що вип'явся
скелями проти Монастирського острова, бо саме на тiм розi, над скелями, й
сидiв зимовником його приятель Глоба.
Запорожець Глоба був курiнним товаришем Дмитра Балана Як i Балан, вiн
козакував за часiв гетьмана Мазепи й кошового отамана Гордi║нка; коли ж
запорожцi мусили перейти кошем до Олешок, Глоба не схотiв жити на
бусурманськiй землi та, повернувшись до порогiв, наглядiв собi захисний
куточок над скелями Днiпра проти Монастирського острова i збудував там
собi спершу курiнь, а далi й хату.
Дуже припало Глобi до серця се мiсце i почав вiн порядкувати тут сад i
пасiку, а далi збудував пiд скелями на Днiпровiй протоцi млин i молов
сусiдам борошно.
Працюючи у сво║му куточку, Глоба нiкуди не ┐здив, жiноцтва не бачив i
через те, мабуть, i не оженився замолоду; коли ж почали люди осiдати
хатами понад Половицею i заявилися тут i дiвчата й удовицi, Глоба був уже
старий, женитись не схотiв i довiку лишився бурлакою. Тiльки рокiв з
десять до зруйнування Сiчi стало старому сумно самому жити в хатi i вiн
прийняв до себе жонатого сiчового товариша Каплана i передав все сво║
хатн║ господарство до рук його жiнки.
Коли нашi подорожнi наблизилися до зимовника Глоби, старi товаришi
Дмитра саме лагодилися обiдати i дуже зрадiли гостям. Каплуниха
заметушилася по хатi i за мить на столi почали з'являтися всякi за┐дки, а
далi запарував i смачний борщ: Глоба ж тим часом витяг з комори цiлий
десяток сулiй та сулiйок з вишнiвками, тернiвками, дулiвками й iншими
наливками, що вiн настоював з ягiд та овочiв власного саду.
За чаркою горiлки старi приятелi розбалакалися, пригадуючи сво║
козакування, пригоди, бойовища й молодецьку гульню. Розмова протяглася