"Ирена Карпа. Bitches Get Everything (укр.) " - читать интересную книгу автора

Здiймається туман, мляво горять чужi багаття, нiч розпливається на рiзнi
консистенцiї i кольори... Свiдомiсть теж зливається з туманом, хоче втекти,
стекти водою в каламутний рiвчак, куди вже хтось i так вiдлив. Але нi. Я
тримаюся розуму, малий Дафлiш тримає мене. Ми втримуємося.
Ми, але не Льотчик. Льотчик дивився на нас чужими очима, коли ми
врештi-решт його знайшли. Льотчика було зурочено. Якась макабрична готеса, з
чорною помадою i червоними тiнями, у дiрявих коглотах, криво перейшла йому
дорогу. А вiн їй не додумався плюнути тричi в лiве око. Бiдося. Ще довго
пiсля того вiн хворiтиме, губитиме речi й пробиватиме колеса ровера на
нiчних шляхах.
Зрештою, досить про це.
- Льотчик такий красивий, - каже моя сестра.
Я посмiхаюся.

00:00:00:04

Мiй агент. Маю властивiсть про нього забувати. Колись у нас був роман.
Доволi бурхливий. Вiдтак йому захотiлось одруження й дiтей, а я позiхнула:
"I ти, Бруте..." Ну, то й край. Ми припинили зустрiчатися, але певний час
iще спiвпрацювали, поки вiн не звiв мене з iншою агенткою, вмивши руки вкупi
зi статевими органами. Поки я не вiдбила в нього дiвчину, не замочила рук у
невиннiй кровi, сльозах i шмарках їхнього нереалiзованого кохання. От
скатiна. Це я зараз розумiю. Це й ви зараз розумiєте. А кому б вдалося це
зрозумiти пiсля моря випитого коньяку на крижанiй вулицi середньовiчного
мiста зi свiтлом-моїх-очей письменницею Поваляєвою?!
Ех, якби ж то я там iз нею й залишилася! Пити коньяк пiд коциком,
розмовляти про українську лiтературу, в якiй я петраю ще менше, нiж
Поваляєва в українському кiно, планувати, як закидаємо яблуками й грушами, а
лiпше сухофруктами котрусь iз клiмактеричних претензiйно вбраних культурних
героїнь фестивалю i мiряти на шию одна однiй скельця та брязкальця... Так же
ж нi. Трiшi Торнберг якогось дива заманулося продовжити вчорашню сварку з
Нiкiтою, агентом, що просто дупу рвав, аби нам було добре: шукав нових
iнвесторiв, нове помешкання, нове натхнення, новi наркотики, нових
проституток i йогурт.
Сварка почалася знiчев'я: ми в лiжку подивилися канонiчний фiльм Кiм
Кi-Дука "Весна-Лiто-Осiнь-Зима i знову Весна", i Нiкiтi вiн дико не
сподобався. Нащадок росiйських аристократiв, бiдолашний Нiкiта з усiєї сили
намагався переконати всiх, а перш за все себе в тiм, що вiн - iстинний
православний християнин. А оскiльки це в нього не дуже переконливо виходило,
вiн ставав ще й войовничим. Дратувався, кричав i звинувачував ближнiх в усiх
смертних грiхах. Найближчим ближнiм вряди-годи ставала я.
- Ти будеш горiти в пеклi! - сичав вiн. - А я тобi навiть руки згори не
подам.
Мене це забавляло.
- Це ж бо чого згори? - посмiхалася я. - I чого ти вирiшив, Що я буду
горiти в пеклi, а ти - нi?
- Бо ти... бо ти - буддистка i ще ти ведеш такий спосiб життя.
- Це ж який "такий" спосiб я веду, сонечко? I чи не є ти однiєю з його
iнтегральних частин?
- Я сам цього не хотiв...