"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Мо¬ i чужi та¦мницi (укр)" - читать интересную книгу автора

найбiльше їх виявиться у нашої ланки. Навiть пiонервожатий Iван Чепурний нас
за це похвалив. Вiн якось сказав, що колективнi походи у кiно дуже сприяють
культурному i духовному зростанню.
А тi учнi, що навчаються у першу змiну, культурно i духовно не ростуть.
Бо тiльки-но вони зроблять домашнi завдання, як у кiнотеатрах починаються
вечiрнi сеанси. А на вечiрнi сеанси дiтей до шiстнадцяти рокiв не пускають.
Але тi, що навчаються у першу змiну, теж мають одну iстотну перевагу.
Збори у них завжди короткi, бо мiж закiнченням занять першої змiни i
початком занять другої змiни залишаються вiльними лише пiвгодини. А пiсля
нас уже нiхто не навчається, i ми можемо засiдати хоч до ранку.
Правда, до понедiлка ми на це якось не звертали особливої уваги. А в
понедiлок увагу звернули. I треба сказати, що, якби у понедiлок збори
закiнчилися за пiвгодини, у нас не було б нiяких неприємностей.
Як i завжди, збори вiдкрив наш пiонервожатий Iван Чепурний. Вiн почав
говорити про пiдсумки другої чвертi, хоч до кiнця її залишалося ще аж два
тижнi.
Виявилося, що наша ланка має такi показники, яких не має жодна iнша,
хоч наша ланка найменша. Зрозумiло, нам надзвичайно важко змагатися з
iншими, бо сили у нас нерiвнi. Першi три ланки нашого загону складаються з
десяти чоловiк кожна, а нас вдвiчi менше. Зате серед нас немає жодної
дiвчини. А в iнших ланках вони є, i дiвчат там навiть бiльше, нiж хлопцiв.
Помiж себе ми три першi ланки називаємо дiвчачими командами.
Звертаючись до нас, Iван сказав:
- Я навiть дивуюся, як це ви примудрилися? Другої такої ланки, певно, в
усiй школi не знайти! Подумати тiльки, найменша у класi ланка нахапала
найбiльше трiйок i навiть має одну невиправлену двiйку. Сором!
Але соромитися було нiкому. Бо двiйку заробив Юрко Бублик, а вiн досi
хворiв.
А Iван до того розпалився, що сказав:
- Ех, менi б вашi завдання!
Ну, звичайно. Вiн навчається аж у дев'ятому класi, i якби йому давали
нашi завдання, вiн би за тиждень став круглим вiдмiнником. Але йому нiхто з
учителiв наших завдань не дає, i тому Iван нiяк не може стати вiдмiнником.
Про це знає весь наш клас.
Точнiсiнько так i з нашою ланкою. Якби нам давали завдання за третiй
клас, у нас не було б навiть четвiрок. I Iван не мав би з нами нiякого
клопоту.
А закiнчив Iван свою промову так:
- Словом, - сказав вiн, - я хотiв би знати, про що думає ланковий
Усенко?
Тiльки-но вiн це сказав, Як з'ясувалося, що голова ради загону Вiка
Пiдопригора теж хоче знати, про що думає Сашко. I всiм iншим одразу
закортiло дiзнатися, про що вiн думає.
I тодi Сашко докладно розповiв усьому загоновi про наш вiдчайдушний
задум нiколи не залишатися на другий рiк i пiсля закiнчення школи усiм разом
полетiти на Марс.
- А ще ми вирiшили, - урочисто сказав Сашко, - просити раду дружини,
щоб нашiй пiонерськiй ланцi надали iм'я першого космонавта Юрiя Гагарiна.
Ось. У нас навiть протокол є!
I Сашко всiм показав протокол.