"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

- Мабуть, уже з тиждень...
- А точнiше?
- Не рахувала...
- Де перебувала до того?
- У Вiфанiу, у брата.
- Хто твiй брат?
- Бiдак, як усi.
- Я питаю, як його звати.
- Лазар.
- Лазар? Чи не про твого брата, бува, по всiх шинках гомонять, нiби вiн
вмер i воскрес?
Жiнка завагалася:
- А що йому за це буде?
- За те, що воскрес? Нiчого. Мабуть, житиме, як i жив. Але мене
цiкавить, як це покiйник примудрився живiсiньким пiднятися з труни?
- А при чому тут я? - вперше обурилася чарiвна повiя. - Хiба я вигадую
податки?
- До чого тут податки?
- Аякже! Ще не прохолонуть слiди римських митарiв, як уже сунуть по
десятину бiрючi Кайафи. Бiдаковi хоч живцем у труну лягай! От Лазар i влiз
до труни...
Веселий Герман зареготав:
- Ну й утяв! I що ж, бiрючi повiрили?
- Та повiрили... Але вони описали геть усе майно на покриття десятини i
витрат на похорон. Ледве Лазаря живцем у землю не закопали. Довелося
бiдолаху хутко воскрешати. Ну, ожив Лазар, а всi кажуть: чудо! Та хай...
Одним чудом бiльше, одним менше - не важить... Тим паче, римському
цезаревi Лазар сплатив податок до останнього сестерцiя! Вiддав третину вiд
достатку, як i належить по закону! А на виплат церковноу десятини цезар
наказiв не давав...
- Хiба я питав тебе про закони та накази цезаря?
- А про що ж?
- Про смерть та воскресiння твого братика!
- Я й розповiла...
- Не все, голубонько, не все. Хто ж у вас був чудодiсм?
- А навiщо вам?
- Тут питаю я! Чи за тюремним тапчаном скучила? Вiдповiдай: хто вигадав
усю цю комедiю?
- Ну, вiн...
- Хто це - вiн?
- Ну, Iсус...
- Iсусiв, гадаю, у тебе було чимало. Який же з них?
- Ну, Iсус Назарей...
- Негаразд, Марiс, негаразд.
- Справдi вiн...
- Я кажу про те, що з тебе доводиться тягти кожне слово лещатами, мов
цвяхи з труни твого братика. Кажи одразу: чудо в храмi теж вигадка твого
Iсуса?
- Яке ще чудо?
- Що сталося вчора: у храмових мiняйл чудодiйно зникли торбини з