"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

несумiсними. А може, навпаки? Хiба когось спокусить потвора?
- Хто ти? - було перше, що вiн запитав.
- Мене звуть Марiя, - скромно вiдповiла i пiд його пильним, суворим
поглядом густо, сором'язливо зашарiлася. - А ще кличуть Магдалиною...
- Заспокойся, дiвчинко, - статечно мовив Луцiй Галл з iнтонацiями
батькiвськоу поблажливостi. - Що ти опинилася тут, мабуть, якесь прикре
непорозумiння.
Веселий Герман зареготав.
Слiдчий незадоволено спохмурнiв.
- Чи не скажеш сама, як ти тут опинилася? - м'яко запитав вiн.
- Ха! Ваш рудий приятель умовив пiти з ним, - звабливим голосом сирени
вiдповiла вона. - Я гадала, вiн хоче завоювати мос серцева вiн полонив
мене усю! Та чи вiдшкодус менi збитки за марно втрачену нiч? Адже я
сподiвалася роздiлити з ним лiжко, а не ламати собi кiстки на тюремному
тапчанi...
Луцiй Галл спочатку було й не второпав, про що йдеться. А коли збагнув,
то побуряковiв, наче зварений живцем рак. Чари розтанули! Вiн уже не бачив
чарiвного створiння, а лише мiшок з кiстками, який неухильно руйнуватиме
час. Шкода, що вона ще не замислюсться над цим. Мине зовсiм небагато
рокiв, i хто з пиякiв, з котрими вона переспала, згадас про неу? А Веселий
Герман аж квiтнув, насолоджуючись природним комiзмом цiсу сцени, гiдноу
пера безжального дотепника Менандра.
- Дозвольте менi поспитати уу, - нарештi запропонував вiн. - Це
прискорить справу.
Луцiй Галл тiльки мовчки хитнув головою на згоду.
- Спочатку - деякi бiографiчнi вiдомостi, - почав неприступний для
згубних жiночих чар Веселий Герман. - Життспис нашоу Марiу дуже
простенький. Чотирнадцяти рокiв уу ще дiвчам вiддали за старого Паппуса,
сенатора з оточення тетрарха Iрода Антипи. А вже за рiк вона втекла до
вiдомого розпусника Елiу Ламiя.
- Того самого? - запитав слiдчий.
- Так, обранець уу серця - той Елiй Ламiй, якого принцепс Тiберiй
покарав висланням за розпусту, нечувану навiть у розбещеному Римi. Та от
бiда: розпусник Ламiй спасував перед уу невситимiстю i сам вiд неу утiк.
Про наступного уу коханця можна сказати тiльки у множинi - це була
манiпула, що стояла гарнiзоном пiд Магдалою. Коли легiонерiв перевели на
постiй в iнше мiсце, вона перейшла на обслугу цивiльного населення.
Оскiльки встановити уу коханця було неможливо, уу почали вважати подружкою
всiх чоловiкiв Магдали. Звiдси походить друге уу iм'я - Магдалина.
Луцiй Галл з неприхованим жалем поглянув на Марiю Магдалину - рiдкiсну
квiтку природи, що сама себе занапастила на гнойовиську, - i похмуро
запитав:
- Усе це дуже повчально, та чи мас стосунок до нашоу справи?
- Мас! - запевнив його Веселий Герман. - Чи знасте ви, за ким вона
подалася з Магдали i волочиться по всiх усюдах?
- Кажи!
- Iсус Назарей.
- А! - сказав Луцiй Галл. - Починай допит.
Веселий Герман повернувся до Марiу, дружньо всмiхаючись:
- Ти давно в ррусалимi?