"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

Планцiну спiткало милосерднiше покарання - уй дозволили покiнчити
самогубством. Спосiб - за власним вибором. Хоч би й за допомогою цикути
або мандрагори...
Додатком "Веселий" Германа нагородили його "клiснти": вiн з кожним умiв
балакати без злоби, жваво, мало не з приязню, хоч нiколи не переступав
службових преписiв.
За вiком вiн ще був дуже молодий - лише дватри роки тому розмiняв
третiй десяток. Слiдчий Луцiй Галл служив у прокуратурi давно, пошукувач
Веселий Герман - з недавнього часу. Але вони аж на подив пасували один до
одного.
- Ось i я! - мовив Веселий Герман, входячи з широкою усмiшкою до покою
прокуратора. - Довгенько довелося чекати вашого виклику, Луцiю. Чи не
марно? - казав нiби до слiдчого, а сам позирав хитрим синiм оком на
прокуратора.
- Справу вирiшено позитивно, - повiдомив Луцiй Галл. - Ось за цими
прикметами знайди людину. Iм'я - Iсус Назарей.
Веселий Герман уважно прочитав опис.
- Ну й дiла! - вiн за звичкою, яка водиться у варварiв, полiз п'ятiрнею
чухати свою руду потилицю. - За цими прикметами, Луцiю, можна схопити
половину населення ррусалиму. Друга половина - жiнки...
- А зуби? - нагадав Луцiй Галл.
- Люди - не конi, щоб ум у роти зазирати.
- Масш сумнiв, що упорасшся? - подав нарештi голос i Понтiй Пiлат.
Веселий Герман вмить розвернувся до нього.
- Та що ви, патроне! Якi можуть бути сумнiви? Раз с наказ, буде й дiло!
Накази для того й iснують, щоб люди по них творили чудеса.
Понтiй Пiлат не втримався вiд посмiшки.
- Однак доведеться добряче понишпорити, - заклопотано додав Веселий
Герман. - Сьогоднi звечора я пiду по шинках - там люди про всяке гомонять.
- У нього руки, як у жiнки, - сказав Пiлат.



3. СВIДЧЕННЯ МАРIт З МАГДАЛИ

Нiчний вилов Веселого Германа виявився для Луцiя Галла вкрай
несподiваним. Чого не чекав, того не чекав, - нiкуди правди дiти! Проте
слiдчий давно переконався, що його молодий спритний пошукувач, хоч i йде
подекуди незвiданими у дотеперiшнiй практицi шляхами, незмiнно й неухильно
пiдпорядковус своу дiу чiтко окресленiй метi. Та коли цього ранку Луцiй
Галл побачив юне, бездоганне, гнучке, тендiтне, буйновласе створiння з
очима великими, наче свiтильники, вiн дещо отетерiв. Всенький вид юнки,
яку привiв Веселий Герман, свiдчив про скромнiсть, цнотливiсть, неторкану
чистоту i наувну незвiданiсть у любощах, що так зворушують, але водночас й
магiчно ваблять чоловiкiв.
"У неу мусить бути чарiвний голосочок", - сентиментально помислив вiн i
не помилився.
Але те, що вона промовляла своум напрочуд мелодiйним голосочком
iстинноу сирени, вразило слiдчого не менш, анiж уу рiдкiсна, казкова,
приголомшлива краса. Форма i змiст цiсу вишуканоу амфори насолод здавалися