"Микола Хвильовий. Синi етюди (Укр.)" - читать интересную книгу автора

мотори, кавалькади, й гомонiв лiс вiд музики, гамiр буржуйський, купецький
ходив по корчах... Тепер тихо, тепер ┐дять...
...Колонi┐ пiшли далеко в лiси. От колонiя, скажемо. Цвiтуть дiти,
ростуть з молодняком дубовим, бронзовi ши┐, очi блищать, як спiлi вишнi
пiсля дощу. В колонi┐ виховательки - тьотя Бася, соцвосниця... да...
Господарською частиною завiду║ Гiль. Гiль ходить i спiва║: "Ми см║ло в
бой пайдьом за власть сов║тов"... Цiлий день спiва║. Соловей. Очi йому теж
цвiтуть, як спiлi вишнi пiсля дощу. Звiдки вiн - бородатий, мамулуватий?
Хто його зна║ - революцiя родила. I вiн у свою матiр конче закоханий - у
революцiю. Не зна║ нiчого, крiм цi║┐ пiснi,- i не треба.
- Та покиньте ви спiвати,- кричить Анфиса Павлiвна, гладка, охайна -
нiмецько┐ породи.
Гiль зника║.
к ще стара дiва - Павлина Анфисiвна,- так кажуть, так звуть,- це не
так.
Ну, i так далi...
Тьотя Бася - фанатичка. Зустрiча║ незнайому жiнку:
- Що ви читали з жiночо┐ справи? Що? Бебеля "Женщина i соцiалiзм" не
читали? Та невже?
Витяга║ "Женщину i соцiалiзм". Чита║, слухачi тiкають. Вона молиться на
Коллонтай i Лiлiну. А Анфиса Павлiвна розказу║ анекдоти:
- Я вам по секрету. Цiлий скандал був... Коллонтай кричить:
"Стерво! Тебе в публiчний дом". А Лiлiна як схопиться: "Ах ти розпусто!
Тобi жалко, що я з Зiнов'║вим живу?" Ха! А вона ж молода, а та стара.
Павлина Анфисiвна, як заходить сонце, iде до ставка, до купальнi,
роздяга║ться, огляда║ тiло й зiтха║. Спiва║ з натхненням: "Мiсяченьку
блiдолиций, за хмари швидше ти б сховавсь".
У ставку купа║ться сонце - на нiч. Десь далеко залiзниця, десь потяг
далеко.
Б'ють корову в кошарi. Корова замукала й рогами - в землю. Пахне
кiзяками, парним молоком i свiжою кров'ю. Прибiгла економка (це вiлла):
- Када ви, након║ц, убйот║ ║йо?
- Та зараз.
- ...Та сiчас,- кричить економка i бiжить - ┐┐ покликано. Сидiр
чуха║ться:
- От стерво! Жалко ┐й народного добра.
Микита не чуха║ться:
- Нехай. Все одно вже сховав.
Здивований Сидiр:
- Що?
- Мнясо!
- Те, що буде?.. Тьху! От практикант!
Микита закурив цигарку.
Пахне зеленню, пахне кiзяками.
Сидiр умочив у цеберку ножа й перехрестився:
- Яке-небудь стерво, та ще й лiзе. А спитати б тебе: де ти було, як ми
власть завойовували? Ех! Одно слово - ех! Та й тiльки.
Потiм вiн рiже, але не мовчить.
- Бiльшовицька власть, щоб ти знала, не печериця печена. Це значить
воля й свобода. Як ти набива║ш собi пельку, то й iншим не перешкоджай. О!