"Микола Хвильовий. Синi етюди (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Микита хита║ головою:
- Правильно! ...Вони рiжуть корову.
В колонi┐ сiдають обiдати. Виховательки, дiти.
Анфиса Павлiвна подивилась на Павлину Анфисiвну та й подавилась.
Павлина Анфисiвна сама ж невиннiсть: вона ж не знала, що Анфиса Павлiвна
дитячу котлету ┐ла.
Анфиса Павлiвна запивала водою:
- Хотiла попробувати... Павлина Анфисiвна:
- Так, так...
...При┐здить до дiтей якась мама. Виховательки люб'язно усмiхаються.
- Ваша дитина пр║л║сть, прямо удiвiт║льно.
Мама млi║...
...Набiга║ хмара лiтня, пахне дощем. Кричать галки, над деревами
лiтаючи - перед громовицею...
...Тiльки в тьотi Басi нема корзини, а в iнших ║. У корзинах - варення,
котлети, бiлий хлiб та iнше...
...Навiщо?..
... До тьотi Басi при┐хав знайомий. Було мiсячно, всi були над ставком.
Мiсце гарне, помiщицьке: нагаду║ помiщикiв. Знайомий сказав:
- Уся Укра┐на повстанська, запорiзька. Куди не глянь - усюди бандити.
Мабуть, i за цими березами сидять, щоб вискочити, щоб перерiзати всю
колонiю.
Павлина Анфисiвна скрикнула:
- Ах!
Це вона кокету║. Всi це знають, не звертають уваги. Знайомий
серйознича║:
- Чудний укра┐нець - то вiн флегматик не знать який, то вiн злодiй з
великого шляху... то вiн революцiонер... Тьотя Бася захвилювалась:
- Що то ║ укра┐нець? Пролетар-революцiонер.
Знайомий сперечався, тьотя Бася назвала його "соглашателем", ла║ться
ще; iде на терасу.
Анфиса Павлiвна глибоко зiтха║ (┐й спати хочеться) i теж iде в кiмнату
- корова.
Павлина Анфисiвна була задоволена, взяла пiд ручку знайомого й повела в
садок однi║┐ вiлли.
Вiдтiля ┐х вигнано. Знайомий обурився.
- Як ви смi║те! Ми ж тiльки гуля║мо!
- Iдi, iдi! Не разговарiвай!..
Знайомий пообiцяв поскаржитись головi Вуцвику. А Павлина Анфисiвна
спитала:
- Ну, скажiть правду: ви ж не комунiст?
Вiн тричi побожився, що вiн комунiст, але вона йому не повiрила.
...Громовиця не прийшла - пройшла. В лiсi було тихо, мiж дерев ходив
мiсяць i крапав срiбне масло в гущавину.
Хтось ламав гiлки в лiсi - не людина, трiскало в лiсi. Вилуплювались
солов'ята, i соловей уже не спiвав, i солов'┐ мовчали.
-...Якби ви знали, яка це Анфиса Павлiвна: жадна, не дай Господи. Году║
дитину, а сама бiльш за дитину з'┐сть: дитячу порцiю.
...На якнайдальшiй вiллi смiялись. Пiдiйшли до тераси, а за терасою
тихенька пiсня. Це надхненний Гiль.