"Микола Хвильовий. Синi етюди (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Зауважте, як пишуть молодi укра┐нськi письменники. Ви ┐х, мабуть, не
зна║те, а ┐х треба знати, це ще в Шевченка написано. к повiр'я, що нашi
дiди всi грали на сопiлках, тим-то й мова така музична. Нашi дiди були
чабани i виганяли товар на вигiн по синiй росi, а бiля пiдбитого бурею
дуба грали на сопiлках. А от Рабiндранат Тагор теж народився в нетрях.
Так от, зауважте: вони родились в нетрях i заблукалися в нетрях. Це
погано. Я виходжу на новий шлях, i менi радiсно. Поперед мене горить зоря,
як i колись горiла. Я ┐┐ кладу в сво║ волосся - i вона горить iнакше...
Да...

VII

На подальшiм роздiлi мiй читач зупиниться й продума║ те, що вiн
прочитав. Ах, як радiсно блукати невiдомими чебрецевими шляхами.

VIII

Для живо┐ мислi читачево┐.

IX

Менi хочеться говорити не на тему, i я говорю. Я хочу написати
агiтацiйного листка. Iсторична справка: великiй соцiалiстичнiй революцi┐
завжди бракувало на талановитих поетiв-агiтаторiв, а халтурили всi, за
гонорар. Як менi тяжко писати про халтуру, я дивлюсь у майбутн║, я
звертаюсь до нащадкiв: заплюйте темну тiнь мо┐х сучасникiв вiд халтури.
Це - риторика утилiтарного походження. Ну i що ж. З Карком спiльного -
нiчого, а з новелою - багато, з життям - теж багато.
Так от, революцiя творить новий побут, i треба писати революцiйний
побут. к ще пролетарська поезiя, в укра┐нськiй лiтературi вона утворю║
добу, а може, епоху...
У мене, як на сеансi на користь голодних, в антрактах - "на користь".
Мiж iншим - читайте оповiдання на тему "голод" - це корисно.
...Про вiчнiсть твору: де тенденцiя - межа ┐┐, де рафiнована
художнiсть. Я хочу, щоб твiр мiй був вiчний i величний... Пролетарська
поезiя - не метелик... Яка загальна композицiя мо║┐ новели?.. Важко
торувати... твердий грунт, реп'яхи... Коли я вийду з лiтератури минулого?
Вiдчува║те змагання мого класу! Мiй клас - пролетарiат - по кровi в
бур'янах i на шляхах боротьби за волю, рiвнiсть i братерство.

X

У редактора Карка очi як у Гаршина, а очi Гаршина писав Р║пiн, а Р║пiн
оголошував себе за укра┐нця, i Нюсi здавалось, що в очах Карка - степи.
Крiм того, вона часто читала Бельше, може, й тому степи.
Стояли яснi днi, i йшли яснi днi. За мiськими левадами сторожили
простори, i було просторо, а на душах темно. I на тих, i на других, i
переможцi, i переможенi - а хто перемiг? Це редактор Карк дума║. Усi були
похмурi, того й театри так повно заповнювала публiка... республiка...