"Микола Хвильовий. Синi етюди (Укр.)" - читать интересную книгу автора

...Тьотя Бася не обiдала: ┐┐ обiд з'┐в хтось.
Коли поодцвiтали вишнi (позривали ягоди), поналивались яблука. В
яблуках мед, пасiка, бджоли, дiд сивенький - смачно...
Летiли трутнi по шосе.
...У вiллi мешкають два тижнi, три, мiсяць, а то й цiле лiто. Однi
ви┐здять, iншi при┐здять.
Хто при┐здить, каже:
- По вулицях голод, а тут...
Через тиждень каже:
- Чому це сьогоднi нема какао? Який же це дiм вiдпочинку? Га?
...Пахне кiзяками й парним молоком.
Ледве свiта║, Сидiр запряга║ конi й везе м'ясо до мiста.
Насiли: де - хто.
- Захватiть оцього лантуха з яблуками.
- Що за лантух?
- Та оцей.
- Та це ж яблука казеннi.
Його просять, вiн згоджу║ться за двiстi п'ятдесят вiд пуда. Накрив
лантух свiжим м'ясом i закаляв у кров. (Кров i яблука, революцiя i
кров...) Сидiр покликав Микиту, й по┐хали. Як ви┐хали з села - на мiсто
селяни ┐дуть. Сидiр кричить:
- Гей ти, шкапо селянська, не заступай дороги. Роздавлю! Кричать iз
воза:
- Не пан, звернеш i сам. То тiльки земському звертали колись... Но-о!..
Почухав Сидiр потилицю й згодився:
- Та воно й правда.
Сiпнув за вiжку - лiворуч...
...Пiдводилося сонце - червоне, заспане, невмите...
На вiлли (мабуть, i в колонi┐) залiтають амури: людське. Бува║
випадково, бува║ свiдомо, пiд кущами, коли дума║ лiс, коли мовчить лiс,
тiльки трiщить у глибинах - дрiбний звiр ходить, бува║ в садках... А через
дев'ять мiсяцiв вилуплю║ться дитина. Це гарно, природно, свiжо й людяно.
Залiтають сюди й поганi баси - невдачники з мiста й дебютантки -
балерини й третьоряднi скрипники. Тут усе задовольня║. Усiх задовольня║.
к i лiтнiй театр.
У суботу висiла афiша:
Грандiозний в║ч║р. Участвують... еtс.
...У недiлю тьотя Бася кричала:
- Я не поведу дiтей на цю буржуазну гниль!
п┐ не послухали й повели дiтей. У дiтей сьогоднi цвiли очi, як спiлi
вишнi пiсля дощу. Кричало голубе небо, i були оплески гучнi i смiх
дитячий.
Дiти задоволенi, артисти "в ударi", небо кричить.
Кiнчався вечiр, заспiвали "Iнтернацiонал", i скрипник заграв. Трiснула
струна в скрипника, й "Iнтернацiонал" увiрвався.
I розлiгся дитячий регiт на весь лiс. Раптом вискочила з лiсу тьотя
Бася, блiда, схвильована.
- Як ви смi║те! Як ви смi║те глузувати?
Стояла бiля артистiв i махала кулаками. п┐ заспоко┐ли, вона - на сцену
i плакала. Дiти дивились на не┐, витрiщивши оченята, деякi теж плакали.