"Катря Гриневичева. Шоломи в сонцi (Укр.)" - читать интересную книгу автораугорськi ворота i возьмiть собi його!
I Дуж пiдглядав далi оленячi пiйла, травив лисiв та бив з маленько┐ пращi лiсовi кури, що падали з висот на лiсову в'янь як живi пригорщi землi. Х. СИНЕВIДСЬКИЙ МОНАСТИР "Ой пив би я та водицю. Водиця не чиста: Нападало у кирничку Яворово листя". (з нар. пiсень) - Заганяй Кумчик! Лови Бровку! За ухо ┐┐, волоцюгу! Мала чередарка з веретеном у руках, у довгiй, червонiй плахотцi, гей краснолюдок, здоганяла свою неслухняну овечку, а пси у помiч ┐┐ лаяли з усiх сил. Ляск бив об горбовиння, як коли вiд пожежi. Це було полудн║, коли отара вишуку║ тiнь, а пастухи кидають довбати всякi забавки з дерева, розкладають огнi, ┐дять хлiб, сир та п'ють джерельну воду. З-поза верб вихилилися ┐здцi: Скобейко й Добриня та повагом, радi погодi, минали чистi сiльськi мазанки з квiтниками проти вiкон. На першiм кукурудзку i золотий пил сiдав на ┐┐ пальцях. Дiд, рум'яний, як яблуко на Спаса, ходив по садковi обiч, помiж ули┐, витягненi довгими шнурами, й вискубував щебрець, вiд якого бджоли слiпнуть та не потрапляють в улий. Вiн рвав лихе зiлля з корiнням, кидав у гребiнну тайстру, а за ним втiшно пiдтанцьовувала мала, з жовтими кiсками онука i спiвала нiби комар увечерi, тоненько: - Днинка лiсом iде, Пчiлок спати веде, Пчiлки мо┐ - Дрiбнi, маленькi, Тут вам улий, Тут вам одринка... - Далеко до Синевiдська? - загримiв iз коня Скобейко. - В лад ли ┐демо? - У смерки поспi║те! - згомонiли в один голос. - А може спочинете у нас, а вдосвiта далi? Нi, у них не було нi часу, нi охоти пiсля недавно пережитого роститися дорогою. Розпитали, куди шлях гладший, напилися погожо┐ водицi, напо┐ли коней i за хвилю втратили з виду кмiтське дворище охайне та багате, як добре загосподарована держава. У якiйсь хвилi Скобейко прихилився над головою вороного й глядiв: оружна ватага назустрiч? Купцi з возами на шляху, чи грабiжники в збро┐? Порох срiблив сосни, сонце розгорювало iскри в зеленiй iмлi, а промiж все те чорнiла фантастичним звидом людська сутолока... Аж коли навперейми боярам майнув многолюдний хоровiд, виявилося, що це |
|
|