"Борис Гринченко. Пiд тихими вербами (Укр.)" - читать интересную книгу автора

себе прийма║, а так, щоб у яке дiло зо мною пристав, дак нiяк! "Я,-_
каже,- того не хочу, бо через великi грошi сльози ллються. I вам,-
каже,тату, радю тих багатирiв покинути та по-божому жити".
- Ич, iдолова душа! - обурився Терешко.- Муляють йому тi багатирi!
- Ну,- сказав Рябченко,- а я таки думаю, що нам його не минути. Бо вiн
крутитиме в громадi. Пам'ята║те, як було з Стецьковою справою? Через його
ж, через Зiнька ж, усе сталося.
- Дак що ж iз ним робити? - спитав Денис.
- Приняти до нас у спiлку,- вiдказав Рябченко.
- От тако┐!
- Iншого нiчого не вигада║ш.
- Та в його й грошей нема.
- Можна йому гуртом позичити, аби рота затулити.
- А як не схоче? - питав Манойло.- Он же, чу║ш, який голiнний?
- Треба так зробити, щоб схотiв,- обстоював за сво║ Рябченко.
- Ну, та як же ти зробиш? - не розумiв Копаниця.
- А треба, щоб йому був великий бариш,- вiдказав Рябченко.
- Уже ж бiльшого, як усiм, не буде!
- Коли цей йому здасться малий, то треба й бiльшого дати.
- Чого ж то так? - спитав неприхильне Денис.- I грошi йому позич, та ще
й бариша з свого заробiтку прикинь! Це вже буде зовсiм не по правдi!
- Що ж ти ма║ш робити,- казав спокiйно Рябченко,- коли таке дiло? Та
воно не так i страшно, як зда║ться. Коли треба буде, то ми йому попустимо
тепер бiльший бариш, щоб вiн не зiпав у громадi за пересельськi надiли
тощо... Цим його вiд товариства вiдлучимо. Бо вiн через те тiльки й силу
ма║, що з ним товариство таких, як i сам, гольтiпак. А як вiн ┐х раз
зрадить, то вже вони його зроду не приймуть, поневолi тодi буде з нами,
хоч i без великих баришiв.
- То тодi йому хвоста вкрутимо?
- Авжеж!.. А як вiн од ┐х одкинеться, то самi вони довго не вдержаться.
- Бо вiн же в ┐х голова, старшина!..- зареготався Копаниця.- Що правда,
то правда,- нам треба його збити з плигу . Бо воно - блоха, ну, а й блоха
як почне кусати, то спати не дасть. Нехай Остап Дорохвейович коло його
заходиться,- йому це найзручнiше.
- Та що ж, i заходюсь,- згодився Остап.- Тiльки ви менi скажiть, що
йому говорити.
Почали мiркувати, якими баришами можна краще спокусити Зiнька. Наказали
Остаповi торгуватися, спершу давати менше. А Денис казав, що занадто
багато йому дають.
- Дарма, аби впiймати!
- А там скрутимо йому в'язи!
- Щоб не бришкав!..
- Нiхто тепер не бришкатиме!
- Прив'яжемо колодку свинi!
- А коли й з колодкою полiзе - по мордяцi!..
- По мордяцi! По мордяцi!..
I знов усi зареготалися,- так ┐м до вподоби був той жарт. Смiялися
всмак, аж здоровi жовтi зуби поблискували серед щетинястих, умазаних у
смалець вусiв та бороди.