"Михаил Грешнов. Останнiй неандерталець (укр) " - читать интересную книгу автора

розвитком, але, певно, перевершують нас, встановили контакт з нашим свiтом.
їхнiй корабель наближається до Землi. Ось остання телеграма iз Пулкова:
"Вiдстань мiж кораблем i Землею - тридцять мiльйонiв кiлометрiв. Максимальне
зближення з Землею вiдбудеться через двадцять днiв. Корабель, якщо не
змiниться його траєкторiя, пройде у двохстах тисячах кiлометрiв од Землi,
прямуючи до Сонця".
Голова поклав телеграму на стiл i звернувся до делегатiв симпозiуму:
- Нашi сигнали не досягають корабля чи iгноруються його мешканцями. Що
ж тодi означає танок повiтряних лiнiй?
Вiдповiсти було непросто. Звернулися по допомогу до електронiки. Танок
лiнiй перевели на кiбернетичну програму. Думка електронних машин була
приголомшуюча: лiнiї передають сигнал небезпеки. Не вибiр мiсця для
приземлення корабля, не привiтання землянам, як припускали ранiше,- танок
лiнiй означав SOS. Повного перекладу речень електронiка не давала. Чужа мова
не мала нiчого спiльного з мовами землян, але тривога, що бринiла в танку
лiнiй, вгадувалася точно. Як не варiювали питання про суть танцюючих лiнiй,
машини давали однакову вiдповiдь: лiнiї передають сигнал небезпеки.
Ця думка знайшла прибiчникiв. Чому корабель не вiдповiдає на запитання
землян? Чому не змiнює курсу? Може, на кораблi сталася аварiя? Лiнiї послано
на всi планети, чи не означає це, що розумнi iстоти на кораблi не одержують
сигналiв з Землi, не можуть бачити, заселена вона чи нi, i тому послали
сигнали на всi планети, навiть на Плутон? Проте серед членiв симпозiуму були
й скептики, котрi вважали, що лiнiї передають на корабель iнформацiю про
планети - i не бiльше.
Думки розiйшлися.
Нiхто все ж не сумнiвався, що це контакт двох цивiлiзацiй - врештi
настав довгожданий час! - i оскiльки в основi будь-якої цивiлiзацiї - розум,
то можна пiдiбрати ключ до послання прихiдцiв, розшифрувати танок лiнiй.
Створене розумом, твердили оптимiсти, не може зостатися незбагненним для
iншого розуму. Спiльне мiрило всiх цивiлiзацiй - розум, казали вони; отже
танок лiнiй можна розшифрувати.
Це було блискуче доведено: людська думка здатна на дивовижнi злети. У
дев'ятнадцятому сторiччi таким злетом було вiдкриття Левер'є, як тодi
казали, "на кiнчику пера" планети Нептун, у двадцятому сторiччi -
розшифрування кiбернетиком Сибiрського наукового центру Павловим танку
загадкових лiнiй.
Ось що було надруковано у "Вiснику Академiї наук СРСР":

"Лiнiї справдi передають сигнал небезпеки, звернений до
розумних iстот планет сонячної системи. Цей заклик складається з
двох речень, що повторюються чотири рази в кожному
шiстнадцятихвилинному сеансi. Змiст речень такий:
- Врятуйте нас, ми падаємо, падаємо, падаємо... - Слово
"падаємо" повторюється в кiнцi першого речення сiмнадцять разiв.
Якщо не допоможете, загинемо, загинемо, загинемо...- Це слово
повторюється теж сiмнадцять разiв.
Можна поставити запитання: що значить - падаємо? Куди?
Вiдповiдь очевидна: корабель втратив керування i падає на Сонце,-
математична траєкторiя корабля веде до Сонця. Друге речення не
потребує пояснень, воно закликає допомогти. Чому наприкiнцi кожної