"Михаил Грешнов. Останнiй неандерталець (укр) " - читать интересную книгу автора

- Вас!..- Ольга не може стримати слiз.
Валентин вибiгає з будиночка. Навколо нiч, i тiльки одне вiкно
свiтиться вдалинi. Це в палатi Брайнiна. Валентин бiжить через подвiр'я,
перечеплюється на схiдцях:
- Євграфе Федоровичу!
Назустрiч з бiлої подушки погляд: що?..
- Перемога! - кричить Валентин. - Вони перемогли!
Хапає худу руку, припадає до неї губами. У Валентина бiльше нiж
радiсть: рука останнiм зусиллям тягнеться до його голови, пестить. I за цю
мить Валентин ладен вiддати усi прожитi вiсiмнадцять рокiв.

Кiмнату на мить осяває синя блискавка. З рук Ольги падає склянка з
водою.
Валентин не вимкнув апарат.
Удвох вони заходять до лабораторiї. Бачать щит, котрий повис на дротах,
схиленi на пульт мертвi бiлi циферблати.
Але тека з кресленнями i формулами у Валентинових руках. I попереду
цiле життя. Люди прийдуть до тебе, Голубинко!


[Image009]


ТАНЦЮЮЧI ЛIНIЇ ВАНДЕРВЕЛЬДЕ


Хронiка про прихiдцiв

Коли я увiйшов до кабiнету редактора, - видовженої сплющеної
дев'ятнадцятьма поверхами кiмнати, - то вже знав, що нiчого доброго чекати
не доведеться. Редактор сам викликав мене по телефону; так вiн робив iз
молодими спiвробiтниками, коли досвiдченiшi були зайнятi.
Привiтавшись, я тупцював бiля дверей i не наважувався спитати, чого
мене викликано. Редактор не пiдводив очей вiд паперiв, вигляд у нього був
похмурий. "Зараз влiпить догану",- подумки вирiшив я; чомусь здалося, що
гiрше догани нiчого бути не може. День починався кепсько.
- Ви? - неголосно спитав редактор, про щось розмiрковуючи; iм'я моє
вiн, звичайно, знав.
- Так... - вiдповiв я, цiлковито переконавшись, що догани не минути. От
тiльки - за що?
- Напишiть про лiнiї Вандервельде,- сказав редактор, вiдiрвавшись
нарештi вiд паперiв.
- Про лiнiї? - перепитав я, бо вiдчув себе кроликом, котрого збираються
засмажити. Iсторiя з лiнiями щойно вiдшумiла на Землi i справила враження
землетрусу. Астрономи й досi розводять руками: "Хiба можна було таке
припустити?" Космонавти присоромленi: вони бiльше за всiх вiрили в братiв по
розуму. А фiлософи - на те вони й фiлософи, щоб узагальнювати все, що
робиться в свiтi, - кажуть глибокодумно i коротко: "Буває..." I от - треба
писати про лiнiї.
- Але... - я вдався до незаперечного доказу. - Про них написано усе!