"Михаил Грешнов. Останнiй неандерталець (укр) " - читать интересную книгу автора

А чорнi струни тремтять, витягуються, сповненi сили й напруги...
Поворот важеля гасить картину...
- Менi зовсiм погано... - Брайнiн ледве повертає до Валентина голову. -
А вночi вирiшуватиметься головне. О другiй сiмнадцять буде доступна
Голубника. У Драконi... Координати поставлю сам, - рука похапцем бiгав над
склом. - Увiмкнеш генератор. Заради бога... будь обережний. Мене вiдвезуть
до палати. Чекатиму... Вiзьми теку, про котру я казав. Заранi не вмикай!
Обличчя Брайнiна зрошується потом, дихання переривається.
- Євграфе Федоровичу!..
Непритомнiючи, Брайнiн показує на дверi...

У тецi - креслення i розрахунки. Мабуть, Брайнiн ретельно готував
записи, деякi сторiнки - суцiльнi формули.
Поспiхом, пропускаючи незрозумiле, Валентин читає уривки, окремi
речення: "Здогад Петра... Петро загинув пiд Старим Осколом. Служили разом у
гарматнiй обслузi...
Важка розмова з Галиною Гнатiвною. Допомогу Валентиновi не прийняла...
Станцiя малолюдна: шiсть спiвробiтникiв та ми з Ольгою.
Готовi креслення. Важко вiдшукати ренiй.
Не клеїться iз збiльшенням. Перевiрив розрахунки. Два роки складав
лiнзу. Пiвтори тисячi стерженькiв. Планета заселена людьми! I - тисяча
свiтлових рокiв. Ото вже справдi: носом чую, руками не впiймаю!..
Майнула думка: чи не можна подолати свiтловий потiк, нiби використати
як провiдник, миттю пробiгти вiд початку до кiнця? Але... триста тисяч
кiлометрiв за секунду - квантова межа. Не можна в свiтловому променi
рухатися швидше свiтла!
Отже, швидшого за свiтло руху бути не може? Безвихiдь? Дiалектика не
визнає безвихiддя. Матерiя, простiр, час - безмежнi. Безмежна i швидкiсть!
Що за квантовою межею? Вiдповiдь одна: нова форма руху. Треба її
знайти. Остаточно переконався у правильностi своєї думки, коли вiдкрив
Голубнику - двiйника нашої Землi. Голуба планета, з рослиннiстю, океанами,
снiговиками на полюсах, навiть в обрисi материкiв щось схоже! На планетi
рабовласницький лад: певно, свiй Цезар i свiй Брут... За розвитком люди
вiдстають вiд нас на двi тисячi рокiв. Але ж од планети свiтло йде стiльки
ж! I якщо прогрес у них на спiльнiй з нами лiнiї, то вони переживають ту ж
саму добу - становлення соцiалiзму...
Що за квантовою межею?
Свiтло має масу - це вiдома iстина. Якщо взяти хвилину випромiнювання
Сiрiуса i сконцентрувати в масу, то можна вилiпити ще одну голову
Нефертiтi... Та чи є квантова межа - грань переходу вiд одного стану
швидкостi в iнший? Свiтла - в тяжiння?
Гравiтацiйне поле за структурою уривчасте. Його частки - кванти тяжiння
чи гравiтони. Вони в безперервному русi. Чи не це вона, надсвiтлова форма
руху?
Тодi пiдходимо до поняття нуль-часу!"

Валентин вiдчував - найцiкавiше попереду. Брайнiн писав:
"Чотири роки спостерiгав Голубнику. Що таке чотири роки? Течуть рiчки,
хлюпочуть моря. В життi планети - мить, в iсторiї суспiльства, можливо,
хвилина? Мiста за крiпосними стiнами, рипiння млинових жорен... А коли