"Михаил Грешнов. Останнiй неандерталець (укр) " - читать интересную книгу автора

зробити винахiдник, але Верндт не вiдповiв на основне: що робити з
"Короною"? Сам Шлезiнгер досi цього не вирiшив, подумував, чи не приховати
поки що "Корону".
Але Шваббе сидить перед ним, таємницю розкрито, i тепер багато що
залежить вiд того, як Шваббе сприйме винахiд. Шлезiнгер розумiє, що це
вирiшальна хвилина, в душi зароджується страх: вiн нiколи не був смiливим,
вiн не борець. Життя вiн прожив у залежностi й пiдлеглостi,- звичайний
бюргер, сказав би про нього Верндт. Шлезiнгер i зараз вiдчуває приниженiсть
перед Шваббе. Де вже йому взяти смiливостi...
Шваббе знiмає "Корону". Мине хвилина, перш нiж вiн отямиться. Шлезiнгер
жде, що скаже директор, але йому навiть не примарилося б те, що сказав
директор:
- Як вiн їх, росiян, з автомата, - тах-тах... - заговорив Шваббе. -
Браво, оберштурмфюрер Штарке! Я завжди захоплювався його рiшучiстю! - Шваббе
знову надiває на голову "Корону". - Нумо, я ще раз гляну на його обличчя...
За хвилину вiн скидає "Корону":
- Ух, як вiн їх з автомата!..

У Шлезiнгера повзуть по спинi мурашки. Вiд холоду чи вiд слiв есесiвця
Шваббе? Так, так, вiд холоду - вiтер...
Нарештi погасли вiкна в кабiнетi директора. Шлезiнгер чекає, поки
Шваббе зiйде вниз.
Ось вiн виходить, натягує рукавички: його квадратну постать добре видно
в освiтлених дверях. Неквапом спускається по сходах, сiдає в машину.
Блимнувши фарами, машина рушила. Шлезiнгер пiдводиться з лави.
Вiдчиняє йому швейцар Курт Вейнер.
- Це ви, пане Шлезiнгер? - Широке обличчя Курта вiд усмiшки здається
круглим... - Пiзно ви сьогоднi. I яка нiч - холодно, вiтер...
Швейцар прихильно ставиться до Шлезiнгера. Може, через те, що
Шлезiнгер, на вiдмiну вiд iнших спiвробiтникiв, завжди привiтний i щирий з
старим. Вiн i зараз вiдповiдає Вейнеру:
- Собача нiч, Курт. Не заздрю тому, хто нинi в дорозi...
- Ви змерзли, пане Шлезiнгер. Я приготую каву.
- Дякую.
- У нас сьогоднi нещастя, пане Шлезiнгер. Помер Iкар.
- Iкар?..
- О десятiй годинi. Якої тут пан Шваббе давав прочуханки лаборантам!
Старий пiдiймається разом з Шлезiнгером по сходах.
- Лаборанти пiшли. Палескi навiть сказав: "Пiду до бiса з iнституту!"
Пробачте лайливе слово. Але вiн так сказав.
Бiля кабiнету Курт повертається назад:
- Кава зараз буде, пане Шлезiнгер.
Загибель орангутанга не така вже й несподiванка. Шлезiнгер глянув на
останнi енцефалограми, що лежали на столi. Шаленi кривi свiдчили про
деградацiю мозкових клiтин. Лаборанти тут не виннi. Шваббе це добре знає.
Причина його невдоволення зовсiм iнша: Iкара треба кимось замiнити, а
кандидата "з вищою нервовою органiзацiєю" поки що нема.
Шлезiнгер вiдчиняє сейфа, дiстає "Корону", розрахунки i креслення.
Треба готуватися до виступу.
- Загалом, непогано! - оцiнив Шваббе своїм улюбленим слiвцем "Корону"