"Михаил Грешнов. Останнiй неандерталець (укр) " - читать интересную книгу автора

якийсь час забути свої важкi думки.
- Ти чимось образив маму? - пригорнулася дочка.
- Нi, нi... - Шлезiнгеру приємно вiдчувати доччинi теплi руки. - Я не
хотiв їй нiчого прикрого.
- Це твоя "Корона"? - Матiльда взяла зi столу прилад. - Як з нею
поводитись?
Шлезiнгер хотiв був одiбрати в неї прилад.
- Постривай, тату, - вiдiйшла вона вiд столу. - Надiти можна?
Якусь мить Шлезiнгер вагався. Може, молодiсть оцiнить все iнакше?
"Корона" не навiє їй тяжких спогадiв. Людина i винахiдник боролися в
Шлезiнгеровi: людина була у вiдчаї, винахiдник сподiвався. Чи не розв'яже
молодiсть усiх сумнiвiв? Напевно, вiн би одмовив Матiльду, якби не
телефонний дзвiнок.
- Я не заважатиму тобi, тату, - Матiльда вийшла з кiмнати.
Телефонував Теодор. Шваббе просить данi про дослiд з Iкаром за минулий
мiсяць.
- Вони у мене в сейфi, - вiдповiв Шлезiнгер. - Секретна документацiя -
в сейфi. - Пообiцяв за годину приїхати.
Експеримент з Iкаром провадиться пiд шифром Iк 17-67. Вивчається дiя на
мозок хiмiчних компонентiв - через повiтря i воду. Шлезiнгеру не подобаються
цi дослiди. Вiд них тхне Майданеком... Поки що на мавпi. Але навiть зараз
"поки" несе на собi певний наголос. Усе менше стає в iнститутi чистої науки,
все бiльше прикладних утилiтарних завдань пiд шифрами...
Шлезiнгер забув про свої роздуми, зачувши притоптування, плескання в
кiмнатi доньки. "Щось iз Матiльдою?.." - подумав вiн, згадавши "Корону".
Шлезiнгер вибiг з кабiнету. Постукав у дверi Матiльди. Донька не
вiдповiдала, плескання не припинялося. Шлезiнгер прочинив дверi.
Посеред кiмнати, мiж канапою i туалетним столиком, тупцювала Матiльда.
Очi заплющенi, вона скидалася на заводну iграшку: руки, напiвзiгнутi в
лiктях, як важелi рухалися назад, уперед; спина вигиналася; дiвчина
присiдала, плескала в долонi. Iнодi вона кружляла на мiсцi, знизувала
плечима i знову рухала лiктями назад i вперед.
- Матiльдо!.. - покликав Шлезiнгер i завмер на порозi.
Дiвчина не вiдповiла. Зараз вона снувала ногами в туфлях, витягши руки
вздовж тулуба, - все це мовчки, нiчого не бачачи перед собою. Зачiска
розкуйовдилася, на головi виблискувала "Корона".
- Матiльдо! - пiдбiг до неї Шлезiнгер.
Донька була повнiстю знеможена. Вона задихалася, на скронях ряснiли
краплинки поту. Шлезiнгер посадив її на канапу, зняв з голови "Корону".
- Що з тобою? - питав вiн Матiльду. Йому кортiло кинути на пiдлогу
клятий прилад, розтоптати його.
- Зупинись! - трусив вiн доньку за плече.
- О! - зiтхнула вона, отямившись. - Тату, ти? - Вiдчужено
розсмiялася: - Ми танцювали з Теддi.
Шлезiнгер дивився на неї: Матiльда була недурна дiвчина. Вона науковий
працiвник, має двi друкованих працi.
- Як ми танцювали, - тягла вона. - Ти подаруєш менi "Корону", тату?

Шлезiнгер не мiг вирiшити питань, якi непокоїли його. Що таке "Корона",
що вона дасть нашому стрiмкому свiтовi? Чи слiд розповiдати про вiдкриття