"Олесь Гончар. Тронка (Укр.)" - читать интересную книгу авторасiдай... I люди в степах - де стрiнеш людей тако┐ широко┐ вдачi, де
красунi такi, як нашi. Ба яка мулатка! - окинув вiн поглядом Тоню, аж дiвчина спалахнула враз.- Вуса, бачу, тобi мо┐ подобаються,- провiв Сiробаба рукою по сво┐х пухнастих вусах.- До вподоби, еге ж? - Еге ж. - Тiльки мала ти ще виросла до цих вусiв,- змiнивши тон, суворо кинув вiн дiвчинi, i вона зашарiлась ще бiльш. А Сiробаба вже гомонiв до льотчикiв: - Спершу, коли вiдчислили, ох, як кисло було вашому Сiробабi. Ну, як це гордий реактивний льотчик-винищувач та стане винищувати комарiв? При┐хав додому, мiсця не знаходжу, мама, правда, радi║, щаслива, на сьомому небi старушка! - Та як же ж не радiти ┐й,- тихо зауважила Петрова мати. - А менi, почуваю, без крил життя нема,- вiв Сiробаба далi.- Iду на аеродром, на найближчий аеродромчик, де загiн се-ге авiацi┐ базу║ться. Тихо, всi в розгонi, лише де-не-де лiтаки, як цикади, дрiмають по степу та пiд кущами дрiмають пасажири на клунках. Наш пасажир, зна║те, терплячий, бере з собою клунок з харчами. Туман? Нельотно? Вiн i похилив до автобуса... Спершу ганяли мене по наземних роботах. Глянеш, як лiтак пурхне в повiтря, аж отут тобi смокче... Потiм курси для переучування таких гаврикiв, як я. Були там серед нас i майори, й капiтани - всi переучувались на цивiльний кшталт... Уявля║те, реактивниковi, швидкiсниковi на полотняному АН-2 опинитись! Цiлковите з мого боку презирство. А проте потiм, як роздивився... та вiн же трудяга! Та на ньому ж полiтати вранцi над полем - одна насолода! Курчат возити? Ну й що? Хай - Що не кажи, а важко в тобi впiзнати колишнього вiйськового льотчика,- зауважив пiдтягнутий, пiдiбраний Корольок. - Ну, ти не думай, що Сiробаба тут став якимсь баптистом,- швидко вiдреагував Сiробаба.- Вiн цiну║ i тво║ дiло, але i в свою кашу наплювати не дасть. Коли хочеш знати, тут льотчик теж мусить бути класу не тюхтiйського. Тут у тебе нi штурмана, нi радиста, сам за всiх - i швець, i жнець. Зате ж натренову║ш око в орi║нтацi┐, наляга║ш на технiку пiлотування, на дядька не надi║шся - тiльки на себе. Це тобi не просто злiтав, вiдбомбився, влучив, не влучив i вертай назад... Ми теж бомбимо, але не по порожньому мiсцi, не по макетах, а по живих ворогах - по осотах, свирiпi, по гусенi, по плодожерцi! - Пiсля цього, друзi,-глянув старший на сво┐х льотчикiв,- нам нiчого не лиша║ться, як тiльки подавати командуванню рапорти та переходити на переучку до Сiробаби. Вiзьмеш? - Ще буде час - всi ви перейдете на мирнi крила... Ще разом доставлятимемо курчат на Марс. - На отаких таратайках? - всмiхнувся Павлик. Сiробаба любовно глянув у бiк свого зелено-сiрого лiтака, бiля якого вже крутилася чабанська дiтвора. - Якщо по сутi розiбратись, так оце в мене якраз i ║ справжнiй лiтак. Бо вiн тобi не болванка яка-небудь, вiн з крилами, створiння дiйсно крилате! I хоч з мого польоту земля не кругла i не в голубому ореолi, але й з тако┐ висоти, запевняю вас, вона чудова! Летиш i милу║шся всiм: i срiблястою нехворощю, i лiсосмугами, i ворохами золотими на токах, i бiлою |
|
|