"Олесь Гончар. Прапороносцi (Укр.)" - читать интересную книгу автораразу не дуже дiймав старшину. Зрештою, в iнших пiдроздiлах полку було те ж
саме. - На те бiй, - сухо сказав Брянський, радiючи в душi, що сам Вася, його улюбленець, залишився живий. - Були б люди, а все iнше... буде. Проте Багiров почував себе трохи винним перед командиром роти. Його сумлiння ще бiльше мучило те, що Брянський не розпiкав його за понесенi втрати. Тепер Вася вирiшив будь-що поставити роту на колеса. Вiн про щось по-змовницьки пошептався з Ха║цьким, переморгнувся, потiм обидва шугнули кудись, i невдовзi Хома з'явився в мiнротi, гордо сидячи в каруцi, напнутiй брезентом i запряженiй добрячими ситими кiньми. В цi днi така iнiцiатива вважалася справою грiховною, суперечила iнструкцiям, i Брянський для порядку почав ганити бiйця, хоча пiдвода йому була вкрай потрiбна. Бiйцi його вже другий день заливалися потом пiд важкими в'юками з матерiальною частиною мiнометiв. - Але порядок ║ порядок, - нахмурився Брянський. - I вам, товаришу Ха║цький... - Що ви, товаришу гвардi┐ старший лейтенант! - заволав Ха║цький, щиро вiдчуваючи себе невинним. - Хай бог милу║, щоби я гарбав та свавiльничав!.. Я тiльки сво║ забрав! Це ж нашi конi, чи то я вже не годен ┐х впiзнати?.. З нашого колгоспу! Я би ┐х i облупленими впiзнав!.. Два роки ними зерно возив на станцiю. - Спробуйте це комбатовi довести... - А то я не доведу? Сам я ┐м клички давав!.. Кличка цi║┐ Весела, а цi║┐ - Маринка! - А то забороните менi жеребця кликати Маринкою?.. Тут ще десь i корова в них моя, теж вiдберу, в душогубiв! Саме в цей час побiля мiнометникiв проходив Самi║в з румунським гладким полковником, командиром капiтулюючо┐ частини. Загледiвши свого командира полку, Хома виструнчився на каруцi i хвацько взяв пiд козирок. Брянський запитав дозволу приймати транспорт. Самi║в махнув на ходу рукою: - Приймай... Писарi оформлять пiзнiше... - Ба, не я вам казав ? - аж пiдскочив на радощах Хома. -По-мо║му вийшло! А жаль, що я тi║┐ карети не захопив! - Яко┐ карети, Хомо? - зацiкавились бiйцi. - Там така файна була берлина, роззолочена вся!.. Сам буцiмто король Мiхай у нiй ┐здив... - От би тобi, Хомо, та в королiвськiй каретi... Ха-ха-ха... - Не встиг, братове: з-пiд носа трофейна команда вихопила... А, най вашiй мамi!.. Брянський скомандував скласти на воза матерiальну частину. Бiйцi вмить розв'ючились, i за кiлька хвилин мiномети вже лежали в каруцi, дбайливо обмощенi сiном. - Вйо┐ - гукнув Ха║цький, поблискуючи бiлками. - Гаття на Букурештi! Конi, видно, вiдчувши, що вiжки попали в мiцнi руки, ожвавiли, пiдняли голови лебедями. Втомлених цiлодобовим маршем пiхотинцiв охопило бажання швидше пересiсти на коней. Саме як на те, назустрiч iшла кавалерiйська румунська дивiзiя, граючи кiньми, виблискуючи новою збру║ю. Доки десь там штабнi |
|
|