"Олесь Гончар. Прапороносцi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Не пацайте! -кричить тодi бо║ць i кида║ться на Сагайду боротися, бо
"пацання" означа║, що в цей момент можна пустувати iз лейтенантом..
Коли рота ще стояла на формуваннi i багато спiвала вечорами, Брянський
випросив Маковейчика у командира стрiлецько┐ роти, бо Маковейчик чудово
заспiвував. Проте iнодi Маковейчикiв талант йому ж i шкодить. Чергуючи
ночами бiля апарата, вiн уже й тут, в оборонi, бувало, з нудьги, як
соловей, почне заливатися в трубку, зачаровуючи сво┐м спiвом незнайомих i
нiколи не бачених дiвчат-телефонiсток. За це розлючений командир
батальйонного взводу зв'язку да║ йому три наряди поза чергою, погрожуючи
ще й побити на головi трубку.
Проте замiсть нарядiв Сагайда, який не терпiв, щоб його бiйця карав ще
хтось, крiм нього самого, тричi "пацав" Маковейчика п'ятiрнею, i тим усе
кiнчалося.
Але нинi Маковейчиковi не до пiсень. Вiн сидить, згорнувшись бубликом,
над апаратом, з трубкою, прив'язаною через голову бiля вуха. Вiй переда║
команди Брянського, похвали i прокльони, переда║ уривки пiдслуханих розмов
про загальне становище на дотах, а сам дума║, заклина║, щоб знову
де-небудь не порвало кабель. Сьогоднi вiн уже шiсть разiв бiгав по
вiдкритiй висотi на лiнiю, i щоразу старшi бiйцi проводжали його
спiвчутливо, як на той свiт, бо, незважаючи на досить-таки задерикуватий
характер Маковея, всi його любили. Правда, бiльшостi з них вiн не
доводився справжнiм земляком, навiть зухвало допiкав ┐м ┐хньою говiркою,
насмiшкувато передаючи, як "Г'андрiй г'узенькою г'уличкою повiз г'орачам
г'обiдати". Але старшi не були на нього в претензi┐ за цi витiвки, бо,
зрештою, хлопчисько мiг бути багатьом з них за сина i, може, якраз
нагадував ┐м власних ┐хнiх дiтей i тепло рiдних покинутих гнезд. Коли вiн
повертався з лiнi┐, з'являючись над кручею йтрибаючи звiдти, як з неба,
рота полегшено зiтхала:
- Маковейчик! Соловейчик! Живий!
А Сагайда на знак особливо┐ прихильностi жорстоко "пацав" його кiлька
разiв, впiймавши в сво┐ ведмежi лабети. I все-таки лiнiя знову замовкла.
Маковейчик хотiв сам себе ошукати i ще деякий час надсадне кричав у
трубку, лаючи свого напарника, що сидiв десь на НП. Одначе, видно, даремно
витрачав Маковей свiй порох: напарник таки мовчить, i ротний соловейко,
люто чортихаючись, вискаку║ з окопу. Вiн просить у Ха║цького ножа, щоб
зачищати кiнцi кабеля. Ха║цькому шкода давати ножа, i вiн довго шука║ його
по сво┐х кишенях, повних рiзноманiтних скарбiв.
-Швидше шукай! -кричить Маковейчик. -У тебе там не кишеня, а цiла
кузня.
- На, та гляди, щоб не згубив.
- А коли й сам не вернусь?
- А нiж щоб був.
Маковейчик хапа║ кабель в руки i бiжить уздовж лiнi┐;
Доки лiнiя йде байраком, Маковейчик вiдчува║ себе спокiйно Та ось вона
подерлася вгору, i Маковейчик подерся за нею, поки опинився, врештi, на
вiдкритому мiсцi. Тут йому вiда║ться, що вiн зовсiм голий. Безлюдна
мiсцина, вигорiла трава, i вибухи гуркають то там, то там по всiй висотi.
Моторошно: один на всю висоту! Маковейчик припада║ майже до землi i
котиться по нiй клубочком, i кабель лежить у нього в руках, боляче
обшурхуючи пальцi. На якийсь час лiнiя входить у зруйновану траншею, потiм