"Олесь Гончар. Прапороносцi (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Не пацайте! -кричить тодi бо║ць i кида║ться на Сагайду боротися, бо
"пацання" означа║, що в цей момент можна пустувати iз лейтенантом.. Коли рота ще стояла на формуваннi i багато спiвала вечорами, Брянський випросив Маковейчика у командира стрiлецько┐ роти, бо Маковейчик чудово заспiвував. Проте iнодi Маковейчикiв талант йому ж i шкодить. Чергуючи ночами бiля апарата, вiн уже й тут, в оборонi, бувало, з нудьги, як соловей, почне заливатися в трубку, зачаровуючи сво┐м спiвом незнайомих i нiколи не бачених дiвчат-телефонiсток. За це розлючений командир батальйонного взводу зв'язку да║ йому три наряди поза чергою, погрожуючи ще й побити на головi трубку. Проте замiсть нарядiв Сагайда, який не терпiв, щоб його бiйця карав ще хтось, крiм нього самого, тричi "пацав" Маковейчика п'ятiрнею, i тим усе кiнчалося. Але нинi Маковейчиковi не до пiсень. Вiн сидить, згорнувшись бубликом, над апаратом, з трубкою, прив'язаною через голову бiля вуха. Вiй переда║ команди Брянського, похвали i прокльони, переда║ уривки пiдслуханих розмов про загальне становище на дотах, а сам дума║, заклина║, щоб знову де-небудь не порвало кабель. Сьогоднi вiн уже шiсть разiв бiгав по вiдкритiй висотi на лiнiю, i щоразу старшi бiйцi проводжали його спiвчутливо, як на той свiт, бо, незважаючи на досить-таки задерикуватий характер Маковея, всi його любили. Правда, бiльшостi з них вiн не доводився справжнiм земляком, навiть зухвало допiкав ┐м ┐хньою говiркою, насмiшкувато передаючи, як "Г'андрiй г'узенькою г'уличкою повiз г'орачам г'обiдати". Але старшi не були на нього в претензi┐ за цi витiвки, бо, зрештою, хлопчисько мiг бути багатьом з них за сина i, може, якраз повертався з лiнi┐, з'являючись над кручею йтрибаючи звiдти, як з неба, рота полегшено зiтхала: - Маковейчик! Соловейчик! Живий! А Сагайда на знак особливо┐ прихильностi жорстоко "пацав" його кiлька разiв, впiймавши в сво┐ ведмежi лабети. I все-таки лiнiя знову замовкла. Маковейчик хотiв сам себе ошукати i ще деякий час надсадне кричав у трубку, лаючи свого напарника, що сидiв десь на НП. Одначе, видно, даремно витрачав Маковей свiй порох: напарник таки мовчить, i ротний соловейко, люто чортихаючись, вискаку║ з окопу. Вiн просить у Ха║цького ножа, щоб зачищати кiнцi кабеля. Ха║цькому шкода давати ножа, i вiн довго шука║ його по сво┐х кишенях, повних рiзноманiтних скарбiв. -Швидше шукай! -кричить Маковейчик. -У тебе там не кишеня, а цiла кузня. - На, та гляди, щоб не згубив. - А коли й сам не вернусь? - А нiж щоб був. Маковейчик хапа║ кабель в руки i бiжить уздовж лiнi┐; Доки лiнiя йде байраком, Маковейчик вiдчува║ себе спокiйно Та ось вона подерлася вгору, i Маковейчик подерся за нею, поки опинився, врештi, на вiдкритому мiсцi. Тут йому вiда║ться, що вiн зовсiм голий. Безлюдна мiсцина, вигорiла трава, i вибухи гуркають то там, то там по всiй висотi. Моторошно: один на всю висоту! Маковейчик припада║ майже до землi i котиться по нiй клубочком, i кабель лежить у нього в руках, боляче обшурхуючи пальцi. На якийсь час лiнiя входить у зруйновану траншею, потiм |
|
|