"Олесь Гончар. Прапороносцi (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Бачиш, бачиш, - говорив вiн, не спускаючи очей з транше┐, - накрито!
Цiль накрито! Чудесно! Молодцi! I нашвидку записував собi щось у блокнот. Органiзацiю бою вiн завжди сприймав як процес невпинно┐ творчостi, матерiал для все нових узагальнень i вдосконалень. Брянський оцiнював бiй не лише за його остаточними результатами, хоч це було, звичайно, головне, а ще й за тим, як цей бiй був пiдготовлений, проведений, як розгортався, як переборювалися складнi ситуацi┐ i несподiванки, що завжди виникають у ходi бойових дiй. Навiть найменша операцiя батальйону виступала перед Брянським або "неохайною", як вiн говорив, з зайвими жертвами, або зробленою точно, красиво, з найменшими втратами. Пiсля бою, коли командир батальйону збира║ командирiв рот, щоб зробити пiдсумки, Брянський нерiдко саме так i висловлю║ться: - Знищення тако┐-то групи противника в тiм-то перелiску було проведено рiшуче, точно, красиво. Командири стрiлецьких рот не проминуть нагоди покепкувати з Брянського. - Особливо, - каже котрийсь, - "красиво" сержант Новиков засадив багнет тому нiмецькому унтеровi нижче пупа! I зараз, керуючи вогнем сво║┐ роти. Брянський весь час стежить i за вогнем iнших мiнрот та мiнометних батарей, звертаючись щоразу до Шовкуна iз сво┐ми спостереженнями. - Дивись, дивись, як Серг║║в буду║ "ве║р"! Iч, жук! На-крив! Накрив усiх! Шовкун, який не знав нiякого Серг║║ва i зовсiм туманно розумiвся на "ве║рах", немало дивувався з цi║┐ невгамовностi свого командира. - I навiщо вам, товаришу гвардi┐ старший лейтенант, отой Серг║║в? - клопоту з сво║ю ротою? Чи ви за того Серг║║ва вiдповiда║те? -Шовкун! - зиркав на нього Брянський з несподiваною суворiстю - Ми за всiх вiдповiда║мо. I за все! I знову, злiгши витертими лiктями на суху глину бруствера, впивався гострим поглядом у поле бою. А пiд кручею, де розмiстилася його вогнева позицiя, дiялося щось незвичайне. Чахкання гарячих мiнометiв, гамiр, метушня i лайка, лайка без кiнця. Хто глянув би збоку на цей розгардiяш, мiг би подумати, що тут люди втратили глузд i тiльки шаленiють, не тямлячи себе, замкнутi в цiй клiтцi, сповненiй пекучо┐ задухи. I, лише придивившись ближче, можна було помiтити, що тут пану║ цiлковитий порядок i залiзна чiткiсть добре злагодженого механiзму. Це було ║дине порiвняно невразливе мiсце пiд висотою, i сюди збилися всi, хто мав на це можливiсть i право. Крiм вогнево┐ Брянського, тут розмiстився командний пункт батальйону з усiм сво┐м штатом, до писарiв включно. Писарi, що складали на колiнах сво┐ нескiнченнi зведення, надавали картинi якогось дiловитого вигляду i впевненостi. Тут розгорнулися санiтарнi взводи двох батальйонiв. Бiля санвзводiв уже назбиралося кiлька десяткiв поранених; вони сидiли й лежали на самiм днi яру i чекали ночi. Штабний офiцер з молдаванином-перекладачем допитував полонених, захоплених сьогоднi. Вони були ще мокрi вiд поту, очманiлi i нiчого, крiм учорашньо┐ нашо┐ артилерiйсько┐ пiдготовки, не пам'ятали. Якийсь контужений сержант, зiбравши бiля себе гурт легкопоранених, за┐каючись, розповiдав дуже голосно, як вiн пiдкладав вибухiвку пiд дот i |
|
|