"Герхард Гольц-Баумерт. Альфонс Циттенбаке (Повесть на украинском языке) " - читать интересную книгу автора

малюнками чи цiкаву казку?
Я почервонiв, не знав, що й сказати. Хiба ж я малий? Якусь мить ми
мовчки дивилися одне на одного.
- То чого тобi? - допитувалася продавщиця.
Поки я мовчав, спантеличений отим "малий", вона дiстала з полицi
книжку:
- Глянь, ось тут гарнi оповiдання i казки.
- Нiчого не сказавши, я обернувся i кинувся навтiкача. Невже це
таки папужа хвороба у мене?
Перебiг через двi вулицi й надибав iншу книгарню. Зайшов i вiдразу
сказав продавщицi:
- Добридень! Менi потрiбна книжка про дресирування тварин.
Там було безлiч гарних книжок: про мурашок, коней, левiв, жаб, але
жодної про смугастих папуг. Продавщиця показала менi ще книжки про
спiвочих пташок та орлiв.
- А про смугастих папуг? - поцiкавився я. Такої не було. Про
дресирування взагалi була тiльки одна - "Як я дресирую свого собаку".
Але ж Чистун не собака. Одначе просто обернутись i пiти я не мiг. Менi
довелося купити цю книжку, хоч i коштувала вона чималенько. Вдома я
перечитав її всю.
Що ж, може, ще куплю собi собаку. Собака скрiзь ходитиме зi мною,
виконуватиме мої команди, а коли щось загублю, принесе. А ще кусатиме
моїх ворогiв. Тодi нехай хтось спробує дражнити мене!
А може, ця книжка добра i для Чистуна? Я став наказувати йому:
"Дай лапу" i "На мiсце", - але вiн нiби й не чув. Нi, з такою книжкою
не навчу я Чистуна розмовляти.
Я почав усе спочатку. Два тижнi пiдряд щодня по годинi повторював
"Чистун, Чистун, Чистун..." Потiм я захворiв - почало болiти горло.
Лiкар сказав, що це вiд перенапруження. Я повернувся додому дуже
сердитий. А все через Чистуна.
- Ти дурний! - крикнув я.
Чистун кивнув, подивився на мене своїми оченятами-вуглинками i
проскрипiв:
- Дурний, дурний, дурний...
Я метнувся на кухню:
- Мамо, Чистун говорить! Я навчив його.
Проте Чистун бiльше нiчого не сказав. Заговорив вiн аж тодi, коли
до нас прийшла тiтка Анна.
- Ой, що це в тебе за маленька гарна пташка? - запитала вона
мене.
- Гм, це Чистун, - вiдповiв я.
Чистун сидiв собi у мене на пальцi й дивився на тiтку Анну.
- Ану ж iди до мене, Чистунчику, - покликала вона.
Спочатку папуга тiльки дивився на тьотю, а потiм заскрипiв:
- Дурна, дурна!
У всiх зiпсувався настрiй. Мама сказала, я вiдбиваю охоту в усiєї
рiднi ходити до нас у гостi.
Я вирiшив бiльше не дресирувати Чистуна. От коли куплю собаку, то
спробую його навчати. Учора я зустрiв на вулицi тiтку Анну. На мiй
"добридень" вона лише кивнула, не промовила до мене жодного слова.