"Герхард Гольц-Баумерт. Альфонс Циттенбаке (Повесть на украинском языке) " - читать интересную книгу автора

клiткою i почав:
- Любий Чистуне, будь уважний. Припини розваги. Будемо старанно
вчитися. Ти хочеш?
Я уважно подивився на нього. Може, вiн щось скаже або зробить.
Чистун здавався розумним i покiрливим, але великої охоти до науки у
нього не було. Вiн пiдскочив до мисочки i почав їсти.
- Спочатку попрацюй, а тодi їж, - зауважив я. Та Чистун наче
нiчого й не чув. Що ж, нашим учителям теж нелегко з нами! Я зачекав,
поки вiн наївся, i почав знову:
- Кажи за мною: мене звати Чистун Цiттербаке. Папуга помахав
крильцями i, мов спересердя, двiчi хрипко каркнув. Для початку i це
добре.
- Браво, - похвалив я. - Ану ще раз: мене звати...
В цей час до кiмнати зайшла мама, i Чистун заверещав. Я попрохав
маму не заважати - менi як треба працювати з Чистуном. Мама тiльки
здивовано подивилася на мене i вийшла. Пiсля того, як я разiв сто
повторив "мене звати Чистун Цiттербаке", папуга зручно вмостився,
сховав пiд крило голiвку i заснув. Оце так вiдповiв!
Наступного дня заняття вiдновилися. Проте Чистун нiчого не
розумiв, i я помалу став сумнiватися, чи смугастi папуги взагалi
можуть розмовляти. Але ж про це я десь читав.
I раптом згадав. У Робiнзона на островi теж був смугастий папуга,
правда, трохи бiльший, та хiба мiй Чистун дурнiший за iнших папуг?
Бiльше тижня щодня навчав я Чистуна. Вiд тих занять я аж очманiв.
Двiчi помилково назвав тата Чистуном. А коли пан Фiлькендорф, наш
новий вчитель фiзкультури, прийшов у клас, i всi ми називали свої
прiзвища, я сказав: "Чистун Цiттербаке".
В класi знявся страшенний регiт. Вчитель щось собi занотував, а
менi тiльки лишалося здогадуватись, що вiн подумав про мене. На
перервi мене присоромив Петер, голова ради нашого загону. Тодi я пiшов
до пана Фiлькендорфа i пояснив:
- Пане Фiлькендорф... вибачте менi, це не жарт. Насправдi мене
звати Альфонсом, а не Чистуном, а Чистуна треба навчити розмовляти. Я
весь час повторюю "Чистун, Чистун", - i це слово застрягло у моїй
головi.
З мого пояснення пан Фiлькендорф, мабуть, нiчого не второпав. Я ще
щось пробелькотiв i кинувся геть. Нi, так не може бути далi. Я
порадився з Ервiном. Вiн теж тримає вдома тварин i доглядає звiрят
нашого класу - тих, що в зеленому куточку.
- Це зовсiм просто, - сказав Ервiн, - треба тiльки дресирувати
i до того ж правильно.
Ервiн теж бiльше нiчого не знав. Вiн тiльки додав, що треба
пильнувати, бо можна пiдхопити дуже небезпечної папужої хвороби. Я
злякався. Може, у мене вже є ця хвороба, якщо я на себе та на iнших
людей кажу "Чистун". В наступнi днi я тiльки й робив, що прислухався,
чи не загострюється у мене папужа хвороба. Та нiяких змiн не помiчав.
Тим часом я все обмiрковував, як менi дресирувати Чистуна. Ервiн дав
менi нову пораду: шукати книжки про дресирування. Я витрусив iз
скарбнички всi свої заощадження i пiшов до книгарнi.
- Ну, малий, - сказала менi продавщиця, - що тобi: книжечку з