"Герхард Гольц-Баумерт. Альфонс Циттенбаке (Повесть на украинском языке) " - читать интересную книгу автора

- Газiвник, хлопче. Вам треба заплатити за газ.
Ага, мама ж приготувала й грошi - ось вони лежать на кухонному
столi.
- Хвилиночку, будь ласка! - крикнув я в щiлину для листiв i
знову повернувся в кiмнату. Чистун влетiв слiдом за мною. Я миттю
вибiг iз кiмнати й причинив дверi. Чистун знову лiтав у коридорi.
- До мене! - сказав я. - Хазяїн наказує!
Та Чистун сiв на газовому лiчильнику i не збирався його залишати.
Тодi я пiдiйшов до кiмнатних дверей i тiльки просунув у них голову.
Якби папуга влетiв у кiмнату, я просто зачинив би його там. Але вiн не
зрушив з мiсця.
- Ну вiдчиняй, нарештi, хлопче! У мене ж нема часу, -
нетерпеливився газiвник за дверима.
- Почекайте ще хвилинку, будь ласка, - попрохав я його в щiлину
для листiв.
Я вже й не знав, що його робити. Спробував ще раз старий номер. Я
в кiмнату - i Чистун туди. Прослизну в коридор, а вiн ще й випередить
мене. Я пiдiйшов до дверей.
- На жаль, не можу вам вiдчинити - мiй Чистун немов сказився! -
прокричав я.
- То ти вiдчиниш чи нi? - розсердився газiвник. Вiн став грюкати
у дверi, дзвонити, але зрештою пiшов геть. Я чув його лункi кроки на
сходах. Якщо тепер газова контора не дасть нам газу, адже ми не
заплатили їм, то хай Чистун начувається. Я взяв вiника i добряче
поганяв Чистуна. Шкода тiльки, що зачепив велике фото - на ньому
молодi мама й тато гуляють весiлля. Те фото впало на пiдлогу й
розбилось. А Чистун налетiв на маленьку вазу з квiтами, що стояла на
буфетi, i розлив усю воду. Я скочив на диван, а Чистун перелетiв на
шафу.
Коли це чую, прийшла мама. Якщо вона зайде в коридор, а тодi в
кiмнату, Чистун вилетить надвiр. Я пiдпер спиною дверi. Мама заклацала
клямкою.
- Облиш жарти, Альфi, - почувся з коридору її голос.
- Я не жартую, мамо. Будь ласка, не вiдчиняй! - попрохав я. Але
мама не слухалася.
- Будь ласка, не вiдчиняй, а то Чистун вилетить! - закричав я.
Мама перестала клацати клямкою.
- Чистун вилетить, коли ти вiдчиниш! - ще раз пояснив я.
Мама пiшла на кухню.
Папуга сидiв на карнизi для гардин.
- Досить вже! - люто крикнув я i полiз на шафу, тодi на грубку,
скочив на диван, звiдти на стiл, але Чистуна так i не впiймав. Я саме
лежав на шафi i чхав - там стiльки пилюки! - коли увiйшла мама. На
щастя. Чистун у той час сидiв на грубцi, недовiрливо поглядаючи на
мене, i не помiтив одчинених дверей. Мама швидко причинила дверi, але
мене нiде не побачила.
- Я тут, нагорi, - тихенько обiзвавсь я.
Мама побачила мене i сплеснула руками. А як її засмутили
перекошенi гардини, розбита фотографiя, перекинута ваза - увесь той
розгардiяш, який панував у кiмнатi!