"Iван Франко. Лiтературно-критичнi статтi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

слово доспiло i сиплеться, мов золота пшениця.
В 1890 i 1891 р. зложений цикл "Кримських спогадiв", у котрих
майстерство Лесi Укра┐нки ся║ повним блиском. Вельми характерний для
свiтогляду нашо┐ авторки "Заспiв", зложений очевидно пiзнiше, як бiльша
частина вiршiв сього циклу. Вона радо згаду║ гарну кримську кра┐ну.
Де прожила я не одную днину,
А не була щаслива й на годину.
Та я за те докiрливого слова
Тобi не кину, стороно прекрасна!
Не винна ти, що я не маю долi,
Не винна ти, що я така нещасна!
Се знак, що талант нашо┐ писательки доходить до повно┐ дозрiлостi, при
всiй сво┐й лiричнiй експансивностi пiдноситься до того об'║ктивiзму, що
вмi║ вiдрiзнити власне горе вiд загального порядку фактiв i iдей, не
попада║ в чорний песимiзм пiд впливом власного страждання. Брак того
об'║ктивiзму у деяких генiальних поетiв наробив багато лиха в сферi думок
i настрою цiлих поколiнь; пригадаю тiльки iтальянця Леопардi7, у котрого
незлiчима фiзична хвороба породила песимiстичний свiтогляд, що закрасив
собою всi його твори; пригадаю цiлий ряд французьких поетiв сатанiстiв,
неокатоликiв та декадентiв-неврастенiкiв, у котрих поезiя була виразом ┐х
власних нервових та психiчних хвороб, але при тiм генералiзацi║ю тих
хворобливих явищ. Наша авторка безпечна вiд тако┐ генералiзацi┐. У не┐
тiло хворе, але душа здорова i думка ясна. Власне страждання не заслоню║
перед нею анi краси природи i тих розкiшних мрiй, якi навiва║ та краса
(див. "Тиша морська", "На човнi", "Байдари", "Бахчисарай"), анi краси,
спокою i щастя iнших людей (див. "Татарочка"); воно не заглушу║ у не┐
бажання волi i добра для всiх людей, навпаки, скрiпля║ те бажання, хоч
разом i прислоню║ його легким туманом суму та резигнацi┐.
Серед мороку, бурi-негоди
Цiлу нiч буде човен блукати;
Як зiйде сонце правди та згоди,
Я тодi вiчним сном буду спати.
Буде шарпати буря вiтрила,
Пожене геть по темному морю...
Ох, коли б менi доля судила
Хоч побачити раннюю зорю!
По 1893 р. Леся Укра┐нка не опублiкувала нiяко┐ бiльшо┐ збiрки сво┐х
творiв, але з того, що вона публiкувала вiдтодi в наших перiодичних
виданнях, ми бачимо, що талант ┐┐ все мiцнi║, ставить собi все труднiшi i
ширшi завдання. З тих ┐┐ пiзнiших творiв ми роздивимось тут лише поему
"Роберт Брюс", опублiкованому в "Хлiборобi"8 1894 р., поему "Давня казка"
("Жит║ i слово", V, 1896 р.), i вiршi, друкованi в "Життю i словi" 1897 р.
та в Л. Н. вiснику9 1898 року.
"Шотландська легенда" про Роберта Брюса написана 1893 р. Композицiя
сього твору не блискуча, епiчний тон авторцi не да║ться ще, описи битв
досить блiдi i конвенцiональнi, державнi справи в ┐┐ вiршах малюються
досить на┐вно i сухо, без поетично┐ пластики. Загалом "Роберт Брюс" ║
немов pendant* до Самсона, хоча видно тут значний поступ у епiчному стилю.
Нема вже тут то┐ балакучостi i розволiклостi, що в "Самсонi", авторка
говорить просто, ясно, декуди пiдноситься до правдивого запалу, як ось у