"Iван Франко. Лiтературно-критичнi статтi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Склонитися слухом i оком.
Авторка знаходить собi тут приятельку; обi вони вечорами дивляться на
море, думками шукають щастя. Та де воно? Чи в небi, чи в морi?
Нi, думко! даремне в свiтовiм просторi
Притулку шукати,
В безодню дарма поринати;
Любов i надiя не в зорях, не в морi!
Мiж людьми поради питати!
Се перший раз у поезi┐ Лесi Укра┐нки вiдзива║ться соцiальна нота. Досi
вона любувалася природою, витала в сферi якихсь абстрактних людських
вiдносин i абстрактного патрiотизму; вiдтепер вона почне пильнiше
придивлятися дiйсному життю i тим реальним вiдносинам людсько┐
суспiльностi, на яких вироста║ i щоденне горе i великi iдеальнi змагання
до свободи i рiвностi. Правда, обставини, серед яких жила авторка, не були
прихильнi такому зворотовi ┐┐ музи. Забезпечене економiчне та соцiальне
становище не змушувало ┐┐ поринати в бурхливе море соцiальних контрастiв,
а, з другого боку, слабе здоров'я потребувало лiчення в теплiм клiматi,
серед гарно┐ природи Криму. I ось вона пливе з Одеси в Крим.
Далi, далi вiд душного мiста!
Серце прагне буять на просторi.
Бачу здалека - хвиля iскриста
Гра║ вiльно по синьому морi.
Цiла та п'║ска (VI, стор. 52-53)- то правдива перлина. Майстерна форма
якнайкраще гармонiю║ зi змiстом,- опис морського плавання при погiднiм,
радiснiм настрою. Авторка щосили гонить вiд себе всякi прикрi спомини.
Я жадаю на час, на годину,
Щоб не бачить нiчого на свiтi,
Тiлько бачить осяйну долину
I губитись в прозорiй блакитi.
Тут нема анi одного зайвого слова, анi одного шаблонового та
маневрованого звороту,- все тут просте, ясне та сильне, перший раз блиска║
талант авторки в повнiй красi. Дальша п'║са (VII) в цiлому слабша: вона
занадто многословна, опис Акерманських веж замало пластичний, рефлексi┐
про козацьку славу занадто вже пережованi, та ║ й тут деякi рядки, киненi
рукою великого майстра. Особливо гарна оця строфа:
Виросла там квiтка у темницi, в ямi.
Ми ┐┐ зiрвали, нехай буде з нами.
Квiтка тая, може, виросла з якого
Козацького серця щирого, палкого.
Чи гадав той козаченько, йдучи на чужину,
Що вернеться з його серця квiтка на Вкра┐ну?
Як бачимо, розвiй нашо┐ авторки йшов дуже швидко. Ми не зна║мо часу, з
якого походять ┐┐ першi вiршованi проби, але в 1888 роцi вона вже в деяких
п'║сах доходить до повного майстерства. Нема сумнiву, що се було здобутком
дуже iнтенсивно┐ духовно┐ працi над власною освiтою, над опануванням мови
i вiршово┐ технiки, та певна рiч, що й само життя i постороннi впливи
сильно гнали ┐┐ наперед. Не знаю напевно, але зда║ться, що не помилюся,
коли мiж тими впливами на першому мiсцi поставлю вплив ┐┐ дядька5,
незабутнього сiвача живих i широких iдей серед нашо┐ суспiльностi, Михайла
Драгоманова. Леся вела з ним оживлену переписку, i покiйник уже тодi з