"Iван Франко. Лiтературно-критичнi статтi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

напiвтрагiчний герой, змальований у книзi Судi┐в4. I в оповiданнi про
Дебору, i в оповiданнi про Самсона бiблiйнi первовзори безмiрно поетичнiшi
i живiшi вiд того, що з них зробили нашi авторки. Леся, нпр., силку║ться
поглибити бiблiйне оповiдання, аналiзуючи психологiю Самсона i Далiли, але
сей аналiз вiдбира║ оповiданню його геро┐чний характер. Самсон верта║ з
бою, в котрiм вiн поборов фiлiстимлян; його вiтають "квiтками та вiнками",
мов римського трiумфатора; серед iнших жiнок йому назустрiч iде й його
жiнка Далiла, котру вiн силою взяв iз краю фiлiстимлян. Вона хвалить кгову
за побiду свого мужа, а на його питання, чи ┐й не жаль рiдного люду, вона
вiдповiда║:
Чужа для мене мого люду доля,
Тво┐ для мене стали рiднi люде,
Твоя, Самсоне, лиш ║дина воля
Для мене завжди наймилiша буде,
Для тебе вiдцуралась я родини.
Самсон хоче ┐й вiддячити за таке безмежне кохання, i вона випиту║ його,
вiдки у нього така сила, що мiг колись роздерти льва i побити багато
ворогiв ослячими щелепами. Самсон не хоче сказати ┐й се┐ тайни, вона
блага║, далi плаче, i ось Самсон виявля║ ┐й усю правду: вiн назорей, його
волос ма║ велику силу, а якби хтось обтяв його, вiн був би слабий, як мала
дитина. Далiла в снi обтина║ йому волосся i кличе фiлiстимлян. Тi в'яжуть
його - а Далiла кличе:
Прощай, Самсоне! - крикнула зрадлива:
- Ти думав, що для тебе я забуду
Родину? Нi. Ти гинеш,- дяка се правдива
Вiд мене за погибель мого люду.
Значить, Далiла не менша, а навiть бiльша патрiотка вiд Самсона.
Оригiнал нiчого про се не зна║. Там Самсон зовсiм не во║вода ║врейський,
вiн б'║ться з фiлiстимлянами одинцем, щось таке, як у староруських билинах
"поляница удалая". На честь його нiхто не справля║ трiумфу. Далiла не ║
його жiнка, а припадкова коханка, правдоподiбно не фiлiстимлянка, а
║врейка. Знаючи, що Самсон бува║ у не┐, фiлiстимськi во║води пiдкуплюють
┐┐ великою сумою грошей, щоб випитала, в чiм лежить його сила. Самсон три
рази дурить ┐┐, а тiльки четвертий раз говорить ┐й правду. Як бачимо, анi
герой, анi обставини, виведенi в бiблiйному оповiданнi, не надавалися до
патрiотично┐ поеми в нашiм сучаснiм стилi; замiсть поглибляти тi факти,
якi да║ первовзiр, авторка мусила обкроювати, перемiнювати, ослаблювати ┐х
i замiсть живого змiсту наповнювати сво┐ вiршi досить рiденькою
фразеологi║ю. Конець поемки ще слабший. Сцена смертi Самсоново┐ в книзi
Судi┐в описана ось як: "Та ось князi фiлiстимськi зiбралися, щоби принести
велику жертву сво║му богу Дагоновi, серед забав, мовлячи: "Наш бог дав нам
у руки нашого ворога Самсона". А коли се побачили люди з ┐х народу, вони
величали свого бога, мовлячи:
Наш бог дав нам у руки
Нашого ворога,
Що нiвечив наш край
I вбив так много люду.
А коли були навеселi, мовили: "Покличте Самсона, нехай забавля║ нас!" I
покликано Самсона з тюрми, i вiн мусив танцювати перед ними. Отож його
поставили мiж стовпами, а Самсон мовив до хлопця, що держав його за руку: