"Iван Франко. Лiтературно-критичнi статтi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

визискання ┐┐, писательська технiка, мова - ще зовсiм примiтивнi та
конвенцiональнi2. Гострий критик, що призна║ тiльки викiнченим i вповнi
характерним творам право iснування, мусив би протестувати проти
помiшування тих паперових квiток у букетi; iсторик лiтератури вдячний за
се авторцi, бо вони позволяють йому бачити той скромний початок, з якого
вийшла вона.
Наскрiзь конвенцiональна, не в народному стилi, як сказано в титулi, а
в старому романтичному шаблонi зложена ║ поемка "Русалка", що була
первiсне надрукована в жiночому альманаху "Перший вiнок"3. Козак любить
дiвчину Ксеню i хоче з нею одружитися, але пiд осiнь забува║ про не┐ i
жениться з iншою. Молода просить Ксеню за дружку, але Ксеня, замiсть на
весiлля, iде до рiчки i топиться. Вона зробилася русалкою, але i в водi не
втопила свого горя. Ночами вона приманю║ до себе козака; сей зачина║
тужити i сохнути, аж коли раз хотiв зблизитися до любо┐ русалки,
вискакують iншi русалки i залоскотують його на смерть. Поема кiнчиться
плачем русалки над трупом бувшого ┐┐ коханця. Слабенький вiдгомiн
Шевченкiвських балад без ┐х широко┐ мелодi┐, без того твердого пiдкладу
житт║во┐ обсервацi┐ i соцiальних контрастiв, що нада║ тим романтичним
баладам вагу i принаду вiчно живих творiв. У Лесинiй "Русалцi" подi┐ не
мотивованi, соцiальних контрастiв нема, психологiчнi конфлiкти ледве
натякненi невмiлою, ще дитячою рукою. Та ║ в тiй поемцi один уступ, де
чути якiсь новi, нешаблоновi, хоч дуже ще несмiлi тони; се пiсня русалки
(стор. 100-101), котрою вона приваблю║ до себе козака:
Любий козаче, чого ти ходиш
Смутний по темному гаю?
Слухай, козаче, пiсню русалки!
Тож я для тебе спiваю.
Вона пригаду║ йому себе, що його щиро кохала.
Як не забув ти, ходи до мене,
Я твоя першая мила!
Зраду забуду, любити буду
Тебе, як перше любила.
В мене палати кращi од царських
Iз дорогого кришталю,
В мене вiночок з чистого злота,
З перлiв дрiбних i коралю.
Хоч i тут ще нема нiякого особливого майстерства, та все ж таки в тiй
пiсеньцi видно перший розмах крил свiжого лiричного таланту.
Наскрiзь конвенцiональна i несамостiйна ║ й друга поемка, помiчена 1888
роком - "Самсон". В половинi 80-х рокiв у росiйському письменствi зайшла
була мода на переспiвування бiблiйних тем. Вiдгуком то┐ моди був також
дуже слабий вiрш Олени Пчiлки "Дебора", написаний 1887 р. i надрукований в
"Першому вiнку". За прикладом матерi взялася й Леся вiршувати бiблiйне
оповiдання про Самсона. Порiвняння тих двох творiв мiж собою i з
бiблiйними первовзорами було би дуже цiкаве. Обi нашi авторки поводяться з
бiблiйним текстом дуже вiльно, а властиво мовби й зовсiм не дивляться на
нього, а беруть тiльки деякi мотиви, обскубанi з тих мiцних паросткiв, що
в'яжуть ┐х iз старожидiвським життям i дають ┐м безсмертну силу. Пчiлчина
Дебора - се якась тiнь, а не жива людина; Лесин Самсон - се шаблоновий
вояка i патрiот з чудесною силою, а зовсiм не той напiвгумористичний, а