"Iван Франко. Лiтературно-критичнi статтi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

В такiм подвiйно безрадiснiм станi не раз дуже сильнi, навiть генiальнi
натури ламаються i падуть. Критика може тут не раз зробити добре дiло:
пiддержати писателя, загрiти його, впевняючи, що його важких ридань не
зрозумiли хибно i що його слово збудило в серцях власне таку луну, яко┐
вiн бажав собi. Ми бажали б, щоб i наша студiйка про дотеперiшню поетичну
дiяльнiсть Лесi Укра┐нки була не тiльки iнтерпретацi║ю ┐┐ таланту для
ширшо┐ громади, але також словом щирого признання i заохоти для авторки,
пiддержкою на ┐┐ важкому шляху. I_
Нема нiчого цiкавiшого для критика, як слiдити крок за кроком розвiй
автора, прислухуючися, як в його словi звiльна мiцнiють, доходять до
переваги, а далi до повного, гармонiйного панування тони, властивi його
талантовi. Бувають автори, у котрих такий дослiд неможливий; вони почали
писати вже дозрiлими людьми i вiдразу виявили вповнi свою лiтературну
фiзiономiю. Бувають iншi, також талановитi люди, у котрих розвiй не йде
мов по ступнях угору, а якимись зигзагами: раз, два рази такому авторовi
удасться написати щось добре i гарне, а перед тим i по тiм тягнуться довгi
облоги, вкритi пустоцвiтом. Бувають, вкiнцi, й такi таланти, що спочатку
сво║┐ кар'║ри блиснуть, мов метеор, а вся дальша ┐х дiяльнiсть, то
повiльне догасання, не раз повне диму i чаду. Леся Укра┐нка належить до
тих талантiв, що виробляються звiльна, що важкою, iнтенсивною працею
доходять до панування над формою i змiстом, над мовою й iдеями.
Десятилiття, що пройшло вiд опублiкування ┐┐ перших творiв, позволяе нам
слiдити той розвiй вiд перших, майже дитячих поривiв аж до повного
майстерства, вiд дитинячо-примiтивних форм до блискучих i вповнi
гармонiйних, вiд дитинячо┐ iмпресiонiстики до широко┐ iдейностi i
могутнього пристрасного огню. I коли ми рiвночасно будемо тямити про важкi
обставини, серед яких вiдбувався той розвiй i до крайностi сумний стан
того суспiльного i духовного грунту, на якiм вироста║ наша писателька, то
сам факт ┐┐ постiйного розвою i то власне такого_ розвою будемо вважати
доказом незвичайно┐ сили ┐┐ таланту i при тiм одною з найцiкавiших появ
нашо┐ ново┐ лiтератури. Скiльки ж то молодих писательських сил на Укра┐нi
в тих 10 лiтах заблисло i пропало, скiльки ┐х зламалося або зiйшло на такi
стежки, що не приносять велико┐ честi Укра┐нi!
Видана в 1893 роцi збiрка вiршiв Лесi Укра┐нки п. з. "На крилах пiсень"
мiстить у собi все те, що до того часу понаписувала наша авторка. Вона не
лишила на боцi тих перших проб свого пера, що були написанi ще перед 1887
роком i виглядають мов примiтивно звiршованi дитячi враження:
На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати
Чи не вийде ┐┐ мати.
I до бiло┐ хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвiтило,
I хатинку звеселило.
В тiм самiм дитинячо-на┐внiм тонi держаться вiршики "Лiто красне║
минуло", "Мамо, iде вже зима", "Тiшся, дитино, поки ще маленька". к тут,
звичайно, одна якась, хоч не нова та досить поетична обсервацiйка, але