"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

докладно┐ бухгалтерi┐, а в Бориславi тодi тi привички були ще слабi i
далеко не загальнi. Бiльша часть предпри║мцiв вела сво┐ дiла якось
по-злодiйськи, без порядку, щоб тiльки вiд робiтника видавити якнайбiльше,
обiрвати йому, що дасться, з платнi, а й те, як можна, то й зараз
витуманити вiд нього назад. Тому-то понятно, що при тащи роботi
║вропейськi предпри║мцi, особливо систематичнi i до пунктуальностi
привиклi нiмцi, не могли в Бориславi устоятися.
Все те роздумав швидко Герман i старався ближче розвiдатись, як, на
яких основах i ким зав'язу║ться "Спiлка визискування". Все, що дiзнався
про те задумане дiло, втiшило його ще дужче. До "Спiлки" приступило чимало
знатних капiталiстiв, основний фонд мав бути дуже значний, трохи не цiлий
мiльйон. "Значиться, можна буде гарний кусник влупити", - се був
невiдлучний внесок, що чимраз яснiше визначувався в Германовiй головi.
Капiталiсти перед зав'язанням "Спiлки" посилали зручного вiденського
iнженера на мiсце, до Борислава i до сусiднiх нафтарень, щоб вислiдив
докладно копальнi i фабрикацiю, цiни ям, цiни воску сирого i все, що
потрiбне для уложения будущего плану дiйства "Спiлки". Iнженер саме що
вернувся по двомiсячнiм побутi в Галичинi, i вiдповiдi його були
вдоволяючi для капiталiстiв, стверджувались i тим, що говорив Герман, -
тож консорцiум, зав'язуючий "Спiлку", порiшив приступити до дiла.
Вже Герман закiнчив умову з Ван-Гехтом i сидiв у Вiднi без дiла,
неспокiйний i втомлений, чогось дожидаючи, надiючись. Вiн надiявся звiстки
вiд львiвсько┐ полiцi┐, дожидався, що станеться з "Спiлкою". Аж ось одного
дня вiн дiстав запрошення на збiр основателiв. Його просили деякi вступити
також членом до "Спiлки", прийняти повномочнiсть до ведення дiл "Спiлки".^
Герман завагувався. Вiн розраховував в сво┐й головi, яка з того була б
користь для нього. Ведучи дiла "Спiлки", поперед усього йому прийшлось би
бiльше занедбувати сво┐ власнi дiла, а за се чи виплатив , би йому виск зо
"Спiлки"? Вступаючи членом, треба б сейчас на вступi вложити значну суму
до основного фонду. Акцi┐ "Спiлки" хто зна║ ще як будуть iти, а з самого
заряду користi йому буде також немного, та й ще нетяжко впутатись чи
кримiнально, коли б "Спiлка" збанкрутувала (се Герман уважав неминучим),
чи й матерiально. Герман зважив усе те жаво i рiшився анi не вступати в
члени, анi не приймати заряду, щоб нi в чiм не бути зв'язаним зо
"Спiлкою". А тiльки зараз по ┐┐ зав'язаннi вiн зробив контракт на доставу
сирого воску для "Спiлки". Контракт був корисний. Сто тисяч сотнарiв мав
постачити Герман ще до падолиста - перевiз i вiдбiр приймала на себе
"Спiлка". До того часу, а найдалi до нового року, мала уладптися нафтарня
для чищення воску. По вiдобраннi тих сто тисяч "Спiлка" мала заключити з
ним новий контракт. Крiм того, Герман обiцявся посередничити мiж "Спiлкою"
а другими бориславськими предпри║мцями о доставу воску або й о закуп ям та
закопiв.
Уладивши все те, Герман погнав назад до Львова. Вiстей про Готлiба не
було нiяких. Германовi похолодiло коло серця. Яким лицем вiн стане перед
жiнкою? Що вiн скаже ┐й? Йому вже наперед чулися ┐┐ страшнi крики та
прокляття. Вiн переждав ще тиждень - нiчого не чувати. Тодi вiн рiшився
┐хати домiв, тим бiльше що дiла кликали його до Борислава. I, ┐дучи до
Дрогобича битою пiдгiрською дорогою, вiн так само бився з гадками,
переходячи вiд чуття ситого, самовдоволеного супокою до тихо┐ радостi
фабриканта-гешефтсмана на вид безмiрно┐ бiдностi та розпуки пiдгiрського