"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

нiчого не було. По двох недiлях полiцiяни i комiсари сказали йому
одноголосно, що тутка, в обрубi Львова, Готлiб не згиб. Але чи ж мiг
Герман тим успоко┐тися? Не згиб тутка, то чи не мiг згинути деiнде? А хоть
i не згиб, то де ж мiг подiтися? Все те ще дужче мучило Германа. Вiн
просив полiцiю розписати гончi листи за Готлiбом, а сам по┐хав до Вiдня -
уладжувати iнтерес.
У Вiднi ждав уже на нього з великою нетерплячкою його агент i зараз на
другий день завiв його до Ван-Гехта. Два чи три днi тяглися умови та
перемови, - Герман торгувався уперто, i бельгi║ць, котрого ожидания та
надi┐ зразу так високо грали, мусив пiд тиском сухих, чисто дiлових,
жидiвських обрахункiв Германа хоть туго i звiльна, а все-таки подаватися.
Ван-Гехт опускав з цiни, i вкiнцi оба супiрпi стали на тижневiй платi 500
ринських в протягу семи лiт, з тою вимовою, щоб Ван-Гехт за той час сам
вiв фабрику, i на 5 % дивiденду з чистого зиску за спроданий церезин,
вироблений в двох послiднiх роках ┐х контракту. Звiсна рiч, Герман не дуже
з легким серцем пiдписував такий контракт i обiцював технiковi таку,
нечувану в Бориславi, суму; вiн потiшався тою думкою, що чой зможе в
Галичинi яким свiтом прикрутити Ван-Гехта, витягти з нього як можна
бiльше, а заплатити менше. I те йому опiсля вдалось!
Фабрикувапня церезину мало розпочатись аж з новим роком. Восени мав
Ван-Гехт при┐хати в Галичину до Дрогобича, щоб надзирати за будовою
фабрики. До того часу Герман обiцявся давати йому невеличку мiсячну плату
по 100 ринських, бо зобов'язання контрактове починалось аж з новим роком.
Але, крiм того одного дiла, Герман по дорозi уладив ще друге, i далеко
бiльше. Сходячися на бiржi з многими знакомими спекулянтами i
капiталiстами, вiв часто заходив з ними в бесiду про бориславськi
копальнi, ┐х багатство, про чищення воску i кошти, про вiдбут парафiну i
т. д. Вiн зразу дивувався, чого ее так пильно його випитують о всi
подрiбностi люди, котрi донедавна мало показували до них цiкавостi. Вiн ще
бiльше здивувався, коли переконавсь, як багато деякi з них i самi знають
про Борислав, про видобування i багатство його пiдземних скарбiв i про всi
практики при очищуваннi i фальшуваннi церезину. Аж перегодя дiзнався вiн,
що в вiденських "капiталiстичних кружках" зародилась i дозрiла думка
зав'язати велику "Спiлку визискування земного воску". Зразу його не тiшила
тота думка. Вiн боявся, щоб "Спiлка визискування" не стала на завадi його
iнтересам, не ввiйшла з ним супiр i не-пiдорвала його багатства. Але,
передумавши, вiн аж засмiявся з свого страху. Вiденськi капiталiсти, а
"Спiлка" в Бориславi! Се смiшна нескладиця. Хто буде вести в Бориславi
дiла "Спiлки"? Коли який-небудь вiденський, загалом ║вропейський чоловiк,
а не галицький жид, - то загибель "Спiлки" неминуча, i то загибель в дуже
короткiм часi. Не так був зложений i не так шитий Борислав в тiм часi, щоб
║вропейський продпри║мець з напiвпрямим поступуванням, з напiввiдповiдними
поняттями о фабрикацi┐, без вiчних брудних жидiвських крутарств та
шахрайств, без фальшування, без ошуки на робiтниках, надзорцях i всiх,
кого тiльки можна було ошукати, - щоб, кажу, такий чоловiк мiг удержатися
в Бориславi. Правда, i ║вропейськi фабриканти-предпри║мцi не дуже
сторонять вiд усiх тих гарних жидiвських прикмет, не дуже чистими руками
фабрикують, але все-таки до тако┐ степенi брудноти та безвстидного,
рабiвницького (вже не легального, як на Заходi) визискування не доходять.
При тiм же, в квропi привикли бiльше до порядку, до систематичностi, до