"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

велика "Erdwachs Exploitations-Compagnie" (Спiлка визискування земного
воску). Ви, певно, з нею в зносинах?
- У Вiднi? Спiлка визиск...? - дивувався Леон. - Нi, я про нiяку таку
спiлку не чував i в зносинах з нею не стою!
- Чи можлива рiч? - дивувались i собi жиди. - Адже ви були в Вiднi, то
аби там бувши, та й не чути навiть про зав'язання велико┐ "Спiлки
визискування"?
- Та де, - вiдпекувався Леон, - я в Вiднi був в приватних дiлах, на
бiржу навiть не заглядав!
Ледво-не-ледво Леон спекався сво┐х товаришiв. Правда, вiн обiцяв з
деким ще нинi побалакати о закупленнi воску земного, котрого буде
потребував до ново┐ нафтарнi. А позбувшися непожаданих цiкавих гостей, вiн
пiшов на плац, де вже наймленi робiтники рiвняли Х грунт, звозили камiння
й цеглу i де будовничий з Бенедьом розмiрював план i випальковував мiсце,
куди мали копатися фундаменти. Будова мала бути за мiсяць скiнчена, -
iменно на час, в котрiм вiденськi фабриканти обiцяли прислати замовленi
Шеффелем прилади.
Будовничий був дуже маркiтний i раз у раз воркотiв щось пiд носом.
Бенедьо тiльки десь-колись чув уриванi слова, як "дурний жид", "ошуст",
"хоче циганити, а не вмi║". Коли Леон наблизився i голосно сказав
робiтникам "добрий день" i "дай боже щастя", Бенедьо перший пiдiйшов iд
ньому.
- Пане, - сказав вiн, - правда, що ви жартували, говорячи, що се ма║
бути паровий млин?
- Або чому ти мене о се пита║ш?
- Бо ми ту з паном будовничим не могли погодитися щодо того плану. Я
прецiнь робив уже при паровiм млинi в Перемишлi i знаю, як вiн ма║
ставитися. А ту, скоро-м iно поглянув на план, так зараз пiзнав, що се
буде нафтарня, не млин. Я вже i вперед так догадувався, бо пощо ж би ви
ту, в тiй пустинi, ставили млин? А от пан будовничий на жоден спосiб не
хотiли примiрювати сей план, говорячи, що се, певно, помилка, що треба
задержатися, аж поки вiн сам не зробить такий план, який випадав пiд
паровий млин...
- Але ж розумi║ться, що я то на жарт говорив! - сказав голосно Леон,
стараючись покрити знов смiхом сво║ замiшання. - Чень же я ще не вдурiв -
будувати паровий млин у Бориславi!
Тепер i будовничий, почувши тi слова, пiдiйшов iд Леоновi, що, все ще
всмiхаючись, роззирався довкола.
- Пане Гаммершляг, - сказав будовничий прикрим, терпким голосом, - хто
тепер з нас двох зiстане брехуном?
- Брехуном? - повторив Леон i вiдступився о крок назад, мiрячи
будовничого задуфалим поглядом Правда, пiд тим задуфальством крилось
усе-таки змiшання, i Леон був би не знати що дав, щоб будовничий утих i не
збiльшував того змiшання. Але будовничий не гадав утихнути.
- А так, брехуном, - сказав вiн. - Бо чи ж ви не говорили менi вперед,
що хочете ставити тутка паровий млин?
- Я жартував.
- Ви жартували? Ну, я ще не видiв, щоби хто так на серйо жартував, як
ви! Признаюсь вам, я вашого жарту не порозумiв. Я на конто того жарту й
робiтникiв назбирав, i розруху наробив у цiлiм Бориславi...