"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

будовничого i Бенедя, а в понедiлок, з початком тижня, i сам полетiв до
Борислава, щоб власними очима допильнувати закладин ново┐ фабрики. Його
мов перло, гнало щось, щоби якнайскорше зробити се дiло, тож вiн по
поворотi з Вiдия рiшився, хоть i не дуже радо, спинити на час будову свого
пишного дому, щоб мож тим способом бiльше грошей i бiльше сили повернути
на якнайшвидше довершення нового, зисковного дiла.
"Адже ж дiм мiй, щастя мо║, сила моя, проте, не перестане будуватися,
рости пiд небо! Нi, iменно успiшне довершення сього дiла - то буде одна з
найголовнiших пiдвалин мого дому".
Отакi споминки i такi мислi, на тисячнi лади переливанi, забавляли
Леона пiд час скоро┐ ┐зди до Борислава. Мiцне гойдання брички розкiшно
вколисувало його, а його власнi мислi та думи золотили перед ним увесь
свiт.
Ось вiн уже минув Губичi i, не до┐здячи Борислава, казав вiзниковi
зупинитися на гостинцi. Вилiз з брички i.пiвперек толоки рушив на рiчку,
де мала будуватися фабрика. Але, ще заким пiдiйшов iд тому мiсцю, почув
тамка якийсь гамiр. Озирнувся i побачив з немалим дивом велику купу
народу, що стояла довкола плацу, товплячися та цiкаво роззираючись. Були
се по бiльшiй частi жиди, властивцi ям бориславських, хоть досить також
було безробiтних рiпникiв, жидiвок з дiтьми, жиденят i всякого другого
зброду. "Що за прислiв'я? - подумав собi Леон. - Що могло ту статися, що
така товпа народу ту згромадилась?"
Дiло вияснилось зовсiм просто. Ледве товпа цiкавих його побачила, коли
сейчас жиди-властивцi рушили супротив нього i засипали його питаннями: що?
як? чи справдi вiн паровий млин буду║? вiдки так нагло прийшла йому
подiбна думка? пощо наражу║ться на неминучi страти, так як паровий млин у
Бориславi, певно, не буде приносити йому нiякого доходу?
Леон дуже змiшався тими запитаннями. Вiн аж тепер одним разом зрозумiв,
що, голосячи, немов то вiн буду║ паровий млин, вiн не то що не вiдверта║
людськi очi вiд свого предприняття, але, противно, заострюе тiльки людську
цiкавiсть. Тож вiн на всi запитання- сво┐х товаришiв по гешефтi всмiхнувся
силуваним смiхом, не знаючи наразi, на яку вiдповiдь здобутися. Аж ось i
робiтники, жидiвки та весь бiдний люд обступили Леона, однi - просячи його
о роботу при будовi, при млинi, другi знов - дякуючи йому за те велике
добродiйство для бориславсько┐ бiдноти, котрiй чень тепер легше буде о
хлiб .святий. Леон ще дужче змiшався. Вiн побачив, що тут уже нiяк уйти
уваги людсько┐.
- Але ж, люди добрi, - сказав вiн одумавшись, - хто се сказав вам, що
ту млин паровий буду║ся?
- А от пав будовничии, що нинi рано при┐хав шукати робiтникiв до ново┐
будови!
- Е, то пан будовничий зажартував собi з вас! - сказав Леон. - Се не
млин паровий, се проста нафтарня буду║ться! Де менi до парового млина!
- A-a-a! - вирвалося з уст усiх присутнiх, мов знак здивування та
розчарування. I бiднота сейчас почала розходитися, а жиди-властивцi якось
мов свобiднiше почали балакати з Леоном, випитуючи його, пощо буду║ нову
нафтарню? чи, може, буде потребувати нафти та воску i яке дiло буде в нiй
провадити? Деякi цiкавiшi запитували його навiть, чи не зробив з ним якого
контракту?
- Ми чули, - говорили деякi жиди, - що там, у Вiднi, зав'язу║ться