"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

все-таки впевняв його, що на пiвмiльйона може мати надiю i що його
припоручник краще, нiж хто другий, здужа║ сповнити ту надiю. Ван-Гехт,
хоть i з жалем в серцi, пристав на все: нехай i пiвмiльйона, то все ж i се
красний ма║ток, о якiм вiн колись i снити не мiг. Агент ще раз налiг на
те, щоб Ван-Гехт задержав в тайнi ┐х угоду, а бельгi║ць, не догадуючись, о
що тамтому ходить, пристав i на те. Швидко вiдтак агент зателеграфував
Германовi, як сто┐ть дiло, i просив його якнайшвидше при┐здити до Вiдня
для довершення угоди з Ван-Гехтом. Ми бачили вже, в якiм настро┐ духу i
серед яких обставин застала його тота телеграма.
Але тим часом i агент Леона Гаммершляга не спав. То був проворний,
хитрий вiденський жидок, знакомий Леоновi вже вiддавна. Вiн за невеличку
плату служив йому агентом, бо Леон, як i всi так званi нiмецькi
жиди^-лiберали, хоть любив поверховно перед людьми яснiти та блищати, зате
в скритостi, в приватних дiлах нiколи не мiг позбутися властиво┐
купецько-жидiвсько┐ скнаростi та брудноти. Тож вiн волiв держати й леда
якого паршивенького агента, щоб тiльки менше йому платити. Правда, агент
той умiв досi завсiгдн хитромудро уладжувати Леоновi дiла, "за його рукою"
велося Леоновi, i вiн уже кiлька разiв посилав
йому надзвичайнi додатки на знак свого признання. От той-то агент i сим
разом уладив се важне дiло на велику радiсть Леона. Сво┐м звича║м, вiн не
брався до дiла просто, як нiмець, але колесив, крутився, нюхав, провiдував
через десятi руки. Аж ось розiйшовся слух, що Ван-Гехт ставить нечувано
високi жадання. Сам нiмець, агент Германа, розповiдав у крузi сво┐х
товаришiв, що ходив до бельгiйця (замовчуючи, в чи┐м дiлi) i що той
поставив такi условини: що приймив би ся керувати фабрикою церезину, коли
предпри║мець запевнить йому семилiтню безпереривну службу i 5000 ринських
плати на тиждень, та й ще в двох послiднiх роках 5 % дивiденду з чистого
зиску вiд проданого церезину. Такi важкi условини мусили, певно, налякати
кождого; Леоновому агентовi вiдпала й охота йти до Ван-Гехта. Але вiн
пронюхав iншу стежку в горох. Перед кiлькома днями, iменно по умовi з
нiмцем, Ван-Гехт замкнув свою лабораторiю, стараючись спродати ┐┐,
вiдправив також свого помiчника, Шеффеля, котрий тепер, без мiсця i
зарiбку, жив при однiй з тiсних вуличок вiденського Vorstadt-y
(_Передмiстя (нем.)_. - Ред.. До того-то Шеффеля й пiшов Леонiв агент i
почав випитувати та вибадувати його. Вiн " дiзнався, що Шеффель зна║
докладно секрет фабрикацi┐ церезину, зумiв би уладити вiдповiднi кiтли i
прилади, одним словом, зумiв би вести фабрику. Правда, Шеффель, чоловiк
бiдний, несмiлий i совiсливий, був би наразi вiдтрутив кождого, хто би
йому був сказав: ходи сюди i фабрикуй церезин! Але хитрий жидок не скасав
йому сього, но зато сейчас по розмовi з Шеффелем написав лист до Леона,
щоб при┐здив, бо хоть Ван-Гехт i ставить дуже високi жадання, то прецiнь з
iншого боку чень ся справа дасться далеко кориснiше i легше уладити.
А поки що жидок-агент прийнявся обробляти Шеффеля на сво║ копито. Вiн
заприязнився з ним при пивi, заходив кiлька разiв до його хати i
приглянувся його бiдному життю. Шеффель жалувався йому на сво║ убожество,
на недостачу зарiбку, а жидок, мов наперекiр, розводив перед ним широкi,
блискучi картини зискiв, ма║тку та достатку, натякаючи чимраз виразнiше,
що i для нього зовсiм не запертi брами до того золотого раю. Бiдний
Шеффель зiтхав i знов починав розводити сво┐ жалi. Щоб його лiпше
прив'язати, жидок кiлька разiв делiкатно випозичував йому невеликi суми