"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

вiд нього сiялись сiмена вiденського "краху" 1873-го року, сього в добi
гарячки нiхто не прочував, а Ван-Гехта се й зовсiм не обходило.
Але вже, певно, нiкого так не розворушило Ван-Гехтове оголошення, як
наших знакомих, бориславських тузiв, Германа Гольдкремера та Леона
Гаммершляга. Вони вiддавна вже метались на всi боки, щоб здобути для
бориславського воску який лiпший i певнiший вiдбут, нiж досi. Та й сама
природа ┐х копалень перла до того, що прийшла пора налягати головно ва
видобування воску, що вiск мав тепер статися пiдвалиною бориславського
багатства, а нафта - тiльки бiльше або менше сильною пiдпорою. Бо треба
знати, що в першiй добi розвитку бориславських промислiв було якраз
навiдворiть: нафта становила головне джерело доходiв, а вiск, коли де
здибались у перших неглибоких ямах його поклади, або зовсiм обминався,
лишався в землi, або хоть i вибирався, але мало. Брали його захожi
рiпники, брали за┐жджi люди, що при┐здили до Борислава дещо продавати, - i
навозили його до домiв не раз цiлими великими грудами. Жиди мало стояли о
вiск, особливо дрiбнi властивцi, що мали по однiй, по двi ями. Але тепер
настало друге дiло. Нафта в великiй частi ям вичерпалась, джерела, про
котрi жиди думали, що будуть плисти вiковiчно, почали висихати. Та й ще тi
клятi американцi не тiльки що почали свою нафту спроваджувати до квропи, а
доказали ще й того, що ┐х нафта показалась i лiпше чищеною, i дешевшою вiд
бориславсько┐! Тож не диво, що головна вага бориславського промислу мусила
з нафти перевалитись на вiск. Жиди кинулись розбирати плиткi ями i слiдити
за тими жилами, котрi полишались давнiше; вiд головних прямових шахтiв
почали брати склеснi, боковi штольнi, простi i крутi, як до потреби.
Почали також запускатися далi вглиб; що вперед найглибшi ями були 30 - 50
сажнiв, тепер пiшли до 80 - 100 сажнiв; чим далi вглиб, тим поклади воску
ставали грубшi, жили ставали багатшi та видатнiшi. Одне тiльки закарало
бориславських тузiв - се дорогiтня очистки того воску; його дестиляцiя при
дiйствi квасу сiркового i другi процеси, потрiбнi для вироблення з то┐
жовто┐, землянисто┐ маси бiлого парафiнового воску, коштували багато; цiна
парафiну, хоть значно висока, не могла-таки приносити фабрикантам великих
i швидких зискiв. Аж ось у тiй потребi, мов помiчний ангел з неба,
явля║ться вигадливий бельгi║ць iз сво║ю винахiдкоюi Вироблювання церезину,
- пише вiн у сво┐м оголошеннi, - сто┐тиме дешевше, нiж вироблювання
чистого парафiну. Далi церезин ма║ запевнений вiдбут в Росiю. А ще
винахiдник - бельгi║ць! А бельгiйцi, звiсно, народ статечний, дiльний, на
котрого можна спуститися, - не те що вiтрогони французи або швiндлери
нiмцi! Значиться, зиск i швидкий, i великий, i певний!
I Герман, i Леон, прочитавши Ван-Гехтове обвiщення, сейчас написали до
сво┐х агентiв, щоб старалися розпiзнати се дiло, розвiдатись о условини, i
обiцяли в разi корисних видiв самi при┐хати до Вiдня i довершити торгу. Та
тiльки ж агентом Германа був якийсь солiдний нiмець-гешефтсман, що хоть
лупив з Германа добрi грошi, зате вже i вмiв походити коло його дiл у
Вiднi. Вiн, одержавши Германове припоручення, пiшов з ним прямо до
Ван-Гехта, розпитав його о условини, поторгувався дещо i, випросивши у
нього, що задержить в тайнi ┐х вступну умову, обiцяв йому, що найдалi за
тиждень, за два при┐де й сам предпри║мець i довершить з ним згоди. При тiм
агент запевнив Ван-Гехтовi, що Герман чоловiк солiдний i грунтовний i,
роблячи з ним згоду, вiн може бути певний свого. Звiсна рiч, агент згори
старався вибити з голови Ван-Гехтовi гадки про будущий мiльйон, але