"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

працював над аналiзом земного воску, по довгих пробах винайшов спосiб
чищення того воску до тако┐ степенi, що очищений вiск тратив властивий
непри║мний запах нафтовий. Невеличка примiтка воску пчолячого надавала
йому запах, а знов iнша хiмiчна примiтка - барву звичайного, чистого
пчолячого воску. Сей новий фабрикат вiн назвав церезином i вистарався о
патент на виключне користання з сво║┐ винахiдки. Проби свого воску
Ван-Гехт пiслав мiж iншими i до церковного синоду в Росi┐ з запитанням, чи
мiг би такий вiск найти вступ до православних церквiв, i з заявлениям, що
в такiм разi вiн мiг би доставляти його в великiй масi i по цiнi далеко
нижчiй, нiж цiна пчолячого воску. Синод вiдписав йому по якiмось часi, що
предложений вiск випробувано, що вiн сказався нiчим не гiршим вiд
пчолячого i що в кожнiй православнiй церквi в Росi┐ свiчки з того воску
можуть горiти без нiяко┐ уйми для хвали божо┐. В разi, коли б вiн,
Ван-Гехт, мiг достачити багато такого воску i по дешевiй цiнi, синод
заповню║ йому великий вiдбут у Росi┐. Маючи той важний дозвiл i патент на
семилiтню власнiсть сво║┐ винахiдки, Ван-Гехт задумав добитися ними
мiльйонового ма║тку. Вiн досi був бiдним технiком, з тяжкою бiдою
отягнувся на уладження в Вiднi власно┐ невеличко┐ лабораторi┐ хiмiчно┐, в
котрiй працював сам при помочi тiльки одного асистента-помiчника, нiмчика
Шеффеля. Тож i не дивно, що тепер вiн рiшився якнайдорожче продати
здобуток сво║┐ працi. В тiй цiлi вiн оголосив у торгових та бiржових
часописах вiденських свою винахiдку i створенi для не┐ обширнi вiдбутовi
ринки запрошуючи "p. t. панiв предпри║мцiв, фабрикантiв та капiталiстiв,
котрi при його спiвудiлi хотiли би зробити корисну спекуляцiю, до
порозумiння, чи то особисто, чи то посредством агентiв, з винахiдчиком
Ван-Гехтом". Се оголошення зробило вiдразу чималий розрух серед
капiталiстiв вiденських, а особливо серед галицьких жидiв, що вiддавна вжв
грiли руки при бориславськiй нафтi та при бориславськiм воску. Довкола
убого┐ Ван-Гехтово┐ лабораторi┐, помiщено┐ в наймленiй вогкiй квартирi в
сутеренi, почали тишком та крадькома забiгати рiзнi агенти: один другого
уникав, а нiкотрий не приступав прямо до дiла, тiльки вiтрив з бокiв, мов
собака. Ван-Гехт бачив усе те, i хоть потрохи нетерпився в ожиданцi
бажаного мiльйона, то, з другого боку, й радувався, знаючи, що в
капiталiстичнiм свiтi вже воно так ведеться, що коли йде о якесь важнiше
дiло, то насамперед нюха║ться i маца║ться на всi боки, що нiхто нiкому не
довiря║, кождий кождого бо┐ться, i хоть кождий рад би випередити сво┐х
собратiв у погонi за зиском, а по змозi ще й одного та другого собрата
повалити на землю, то, з другого боку, кождий стара║ться вi в чiм не
подати виду другим, хоть, може, внутрi i згоря║ всепожираючою гарячкою.
Ван-Гехт знав те добре i старався й собi не подавати нiякого виду. Вiн
по-давньому працював з сво┐м помiчником у лабораторi┐, заходив часом на
бiржу, але все держався збоку, смирненько, мов i зовсiм не той. Але проте
вiн добре замiчав, що його низенька, пiдсадкувата i трохи обрезкла фiгурка
почина║ звертати на себе увагу в тiм свiтi моцарiв капiталу.
Та воно й не диво було. Адже се дiялось при кiнцi 60-х рокiв, в добi
великого розгону промислового в Австрi┐, в добi велико┐ спекуляцiйно┐
гарячки, великого "Aufschwindl"-y ! Адже в той сам час, коли в газетах
появилося Ван-Гехтове оголошення, клались основнi каменi пiд славнозвiсну
"ротунду" - головний будинок вiденсько┐ всесвiтньо┐ вистави 1873 р.! А що
рiвночасно з тим бiржовим та спекуляцiйним "Aufschwindb-ом i невiдлучно