"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу авторапрацював над аналiзом земного воску, по довгих пробах винайшов спосiб
чищення того воску до тако┐ степенi, що очищений вiск тратив властивий непри║мний запах нафтовий. Невеличка примiтка воску пчолячого надавала йому запах, а знов iнша хiмiчна примiтка - барву звичайного, чистого пчолячого воску. Сей новий фабрикат вiн назвав церезином i вистарався о патент на виключне користання з сво║┐ винахiдки. Проби свого воску Ван-Гехт пiслав мiж iншими i до церковного синоду в Росi┐ з запитанням, чи мiг би такий вiск найти вступ до православних церквiв, i з заявлениям, що в такiм разi вiн мiг би доставляти його в великiй масi i по цiнi далеко нижчiй, нiж цiна пчолячого воску. Синод вiдписав йому по якiмось часi, що предложений вiск випробувано, що вiн сказався нiчим не гiршим вiд пчолячого i що в кожнiй православнiй церквi в Росi┐ свiчки з того воску можуть горiти без нiяко┐ уйми для хвали божо┐. В разi, коли б вiн, Ван-Гехт, мiг достачити багато такого воску i по дешевiй цiнi, синод заповню║ йому великий вiдбут у Росi┐. Маючи той важний дозвiл i патент на семилiтню власнiсть сво║┐ винахiдки, Ван-Гехт задумав добитися ними мiльйонового ма║тку. Вiн досi був бiдним технiком, з тяжкою бiдою отягнувся на уладження в Вiднi власно┐ невеличко┐ лабораторi┐ хiмiчно┐, в котрiй працював сам при помочi тiльки одного асистента-помiчника, нiмчика Шеффеля. Тож i не дивно, що тепер вiн рiшився якнайдорожче продати здобуток сво║┐ працi. В тiй цiлi вiн оголосив у торгових та бiржових часописах вiденських свою винахiдку i створенi для не┐ обширнi вiдбутовi ринки запрошуючи "p. t. панiв предпри║мцiв, фабрикантiв та капiталiстiв, котрi при його спiвудiлi хотiли би зробити корисну спекуляцiю, до порозумiння, чи то особисто, чи то посредством агентiв, з винахiдчиком капiталiстiв вiденських, а особливо серед галицьких жидiв, що вiддавна вжв грiли руки при бориславськiй нафтi та при бориславськiм воску. Довкола убого┐ Ван-Гехтово┐ лабораторi┐, помiщено┐ в наймленiй вогкiй квартирi в сутеренi, почали тишком та крадькома забiгати рiзнi агенти: один другого уникав, а нiкотрий не приступав прямо до дiла, тiльки вiтрив з бокiв, мов собака. Ван-Гехт бачив усе те, i хоть потрохи нетерпився в ожиданцi бажаного мiльйона, то, з другого боку, й радувався, знаючи, що в капiталiстичнiм свiтi вже воно так ведеться, що коли йде о якесь важнiше дiло, то насамперед нюха║ться i маца║ться на всi боки, що нiхто нiкому не довiря║, кождий кождого бо┐ться, i хоть кождий рад би випередити сво┐х собратiв у погонi за зиском, а по змозi ще й одного та другого собрата повалити на землю, то, з другого боку, кождий стара║ться вi в чiм не подати виду другим, хоть, може, внутрi i згоря║ всепожираючою гарячкою. Ван-Гехт знав те добре i старався й собi не подавати нiякого виду. Вiн по-давньому працював з сво┐м помiчником у лабораторi┐, заходив часом на бiржу, але все держався збоку, смирненько, мов i зовсiм не той. Але проте вiн добре замiчав, що його низенька, пiдсадкувата i трохи обрезкла фiгурка почина║ звертати на себе увагу в тiм свiтi моцарiв капiталу. Та воно й не диво було. Адже се дiялось при кiнцi 60-х рокiв, в добi великого розгону промислового в Австрi┐, в добi велико┐ спекуляцiйно┐ гарячки, великого "Aufschwindl"-y ! Адже в той сам час, коли в газетах появилося Ван-Гехтове оголошення, клались основнi каменi пiд славнозвiсну "ротунду" - головний будинок вiденсько┐ всесвiтньо┐ вистави 1873 р.! А що рiвночасно з тим бiржовим та спекуляцiйним "Aufschwindb-ом i невiдлучно |
|
|