"Iван Франко. Борислав cmiться (Укр.)" - читать интересную книгу автора

нього дiло, що в нуждi одного робiтника другi зовсiм не туралися до нього,
не пiдпомагали йогд, а лишали на волю божу. Рiпники i про те розказували,
як хорi ┐х товаришi умирали, опущенi i розточенi червами, як не раз аж по
кiлькох днях найдено умершого без людсько┐ помочi рiпника в якiм-небудь
вiдлюднiм закамарку. Тi оповiдання страшно вразили Бенедя. Вiн зрiс i
виховався в мiстi. Його отець був таким же помiчником мулярським, як i
вiн, - тож Бенедьо вiдмаленьку вжився i вбувся в вiдвiчнi перекази мiських
ремiсникiв, з ┐х хоть лихо уладженим цеховим порядком, з ┐х хоть
слабеньким намаганням до вза┐мно┐ помочi, до тiснiшого зв'язку всiх
працюючих в однiм ремеслi. Правда, за Бенедьових часiв цехова встанова мiж
дрогобицькими мулярами зовсiм уже близька була оконечного впайку. Майстри
ще давнiше розiкрали були цехову касу, на котру складалися здавна порiвно
i майстри, й челядники, а котрою без нiякого нагляду анi обрахунку
завiдували майстри самi. Не було за що удержувати "господи", то ║сть
гостиницi, в котрiй би в означенi днi сходилась рада цехова i де би
вписувався кождий потребуючий роботи челядник, а також i майстер, де би,
отже, був немов ринок для найму челядникiв. Майстри перестали турбуватись
про цеховi дiла, а тiльки удержували ще докладно чергу, коли котрий при
врочистiм обходi мав нести стару цехову хоругов. Але замiсть того старого
i передрухнiлого зв'язку почав за Бенедьових часiв проявлятись мiж
дрогобицькими мулярами новий зв'язок, хоть ще й невиразно та хвилево. В
случа┐ слабостi котрого челядника або помiчника збирали прочi челядники,
помiчники та деякi бiднiшi майстри добровiльнi складки i давали хорому або
його родинi запомогу тижнево через весь час його слабостi. Так само давали
вони запомогу, хоть i меншу, для такого, котрий часом оставав без роботи,
а рiвночасно старалися розпитати i нараяти йому чи то роботу в сво┐м
ремеслi, чи яке-небудь iнше заняття. Правда, слабi се були початки
вза┐мностi, але вони удержувались i мiцнiли. З часом дiйшло до того, що в
разi потреби не деякi, а всi вже челядники платили правильно складки, мiж
тим коли давнiше анi о такiй загальностi, анi о правильнiм плаченнi не
було й бесiди.
В таких мiських ремiсницьких переказах зрiс Бенедьо. Вибувши термiн i
ставши челядником, а далi помiчником мулярським, вiн дуже живо займався
новим повстаючим зав'язком робiтницько┐ спiльностi i вза┐мностi. Бiдний i
ще й слабовитий, вiн живо, як нiхто другий, почував потребу i тако┐
спiльностi та вза┐мностi i вiд самого початку свого челядництва не
переставав намовляти та заохочувати сво┐х товаришiв, щоби в разi потреби
правильно платили те, що зобов'яжуться платити, щоби обiцювали те тiльки,
що зможуть додержати, i раз обiцюваного додержували свято, так, щоби на
словi робiтника можна було полягати як на певнiй поруцi. Все то були речi
хоть для наших людей на словах не новi, але на дiлi у нас дуже слабо
практикованi, вимагаючi такого вишколення власно┐ волi i власних забагiв,
що Бенедьо ще з кiлькома запопадливiшими челядниками, котрi сю справу
взяли собi дуже до серця, довгi лiта мали досить працi, поки привчили
людей до бiльшо┐ точностi та видержки.
Все те робилось мiж дрогобицькими мулярами, так сказати, напомацки.
Вони не зносилися з нiякими робiтниками з бiльших мiст, хiба з мулярами з
Стрия та Самбора, так само нi в чiм не свiдущими, як i вони. Вони не знали
нiчо про великий зрiст робiтницько┐ спiльностi та вза┐мностi в других
краях, не знали про те, як робiтники стають докупи та органiзуються до